Наречена запросила ворожку на весілля заради жарту, але та підійшла до свекрухи й указала на неї

— Несподіваний у тебе вибір, — зупинив його співрозмовник. — За нашими мірками вона вже зіпсована: вдова. Та ще й стара, через місяць двадцять виповниться. Серед наших нареченого їй не буде. Залишиться під дахом свекра, там і віку доживе, людям свої байки розповідаючи. Хоча ворожити вміє: Степанові все про Артема заздалегідь сказала. Як сказала, так і сталося.

Старший поблажливо поплескав лікаря по плечу й повів далі:

— Поки тут гостюєш, заходь до нас. Бачу, лихого ти не замишляв, коли біля огорожі крутився. Своїх ми приймаємо, лікарів здавна поважаємо. А з Мариною сам розбирайся. Чоловіків вона цурається, суворо вихована. Просто гуляти з тобою навряд чи захоче, у нас так не заведено. Ти вдівець, вона вдова — одружитися за нашими законами вам можна. Але є серйозна перешкода: ти живеш в іншій країні. Для клану віддати жінку тобі — однаково що чужому. Захочеш бути з нею, доведеться від батьківщини відмовитися, увійти до нашого табору, жити за нашими правилами. Ну, іди з Богом. Може, ще побачимося.

Після весілля Світлана часто згадувала Маринине застереження. Упевненості в собі й Вікторові вона не втратила: жили вони дружно, вдома було затишно, розуміли одне одного з півслова. Але після кожного візиту свекрухи Світлана почувалася розбитою. У раніше здорової дівчини раптом починало боліти серце. У домашній аптечці з’явилися валер’янка й корвалол.

Світлана не знала, з якими думками Галина Петрівна повертається після їхніх чаювань. Син нерідко був матері тягарем: заважав заводити романи, спокійно читати, дивитися серіали, вимагав турботи. І все-таки належав їй, тільки їй. А тепер втрутилася Світлана, відібрала, заволоділа ним цілком. Галині Петрівні дошкуляло, що молодята від самого початку живуть так у злагоді. Нічна зозуля денну перекує — так і з нею вийшло.

Невістка могла здогадуватися про підступи другої мами, але остаточно перекрити їй шлях до сина не наважувалася. Терпіла, дедалі помітніше втрачаючи здоров’я. Захист, який поставила Марина, вочевидь, виявився ненадійним.

Ранкова нудота змусила Світлану подумати про інше: невже здійснилася її давня мрія стати матір’ю? Тест з аптеки підтвердив здогад. Тепер вона збиралася скоротити зустрічі зі свекрухою до мінімуму. Проте спершу треба було порадитися з Мариною.

Дзвінку нової подруги ворожка зраділа. Їй самій хотілося розпитати Світлану про Рахула. Вродливий смаглявий чоловік не виходив у неї з думок, а прочитати його й досі не вдавалося. Вагітність же Світлани вона розпізнала одразу, без жодних труднощів.

— Я сама збиралася тобі сказати, — зніяковіло зізналася Світлана. — Ти й справді все бачиш.

— Це було неважко, — задоволено всміхнулася Марина. — Але покликала ти мене не задля цього. Розкажи, що тривожить. Серце неспокійно б’ється. Свекруха вас не залишає?

Збоку у візитах Галини Петрівни не можна було знайти нічого лихого. Щойно за нею зачинялися двері — і Світлана на кілька годин перетворювалася на ганчір’яну ляльку, з якої викачали сили. Вислухавши її, Марина зблідла. Ще жодного разу у своїй практиці вона не зазнавала поразки. Лихе око послабити вдалося, але супротивниця виявилася сильнішою, ніж вона думала: причаїлася, набралася сил і знову взялася за своє.

Потрібен був інший, сильніший обряд. Марина його не знала. У цих краях ніхто не міг зрівнятися з Євдокією з іншого клану — ні у ворожінні, ні в допомозі людям, ні в гіпнозі. Залишалося звернутися до неї, хоча чи погодиться стара циганка допомогти, Марина не знала.

— Я щось придумаю, — пообіцяла вона Світлані.

Майбутня мати трохи заспокоїлася. Увечері Марина попросила голову табору замовити за неї слово перед Євдокією. Він сказав, що задум йому не подобається, але пообіцяв допомогти. Обіцянки дотримав: через три дні молода ворожка постала перед віщункою.

Євдокія не стала її розпитувати.

— Про твій дар я чула. Майбутнє в тебе велике, якщо дурниць не наробиш. Знаю, навіщо прийшла: хочеш, щоб ритуалу навчила. Можу. Тільки він тебе на той світ відправити здатен. Вибирай, чи варта подруга твого життя. Її захистиш — сама захворієш. Не носила б дитину, було б легше. А зараз захищати відразу двох доведеться. Ти молода, досвіду мало. Така ноша може виявитися непосильною.

Марина жестом попросила дати їй слово. Євдокія кивнула.