
Увесь четвертий поверх елітного офісного центру займала одна фірма. З її назви не можна було зрозуміти, чим вона торгує, зате клієнтам, знайомим із директором і єдиним власником, вона говорила чимало. Віктор Петрович умів вести справи й справляти враження. Солідний чоловік із густим кучерявим волоссям, він анітрохи не сумнівався у власній чарівності.
Сивина, що з’явилася, навіть подобалася йому: ніби давала право жити саме так, як він жив. Погладжуючи волосся, Віктор Петрович любив нагадати: сивина в бороду — біс у ребро. І всміхався тією самовдоволеною усмішкою, яку у фірмі знали чи не краще за його ділову.

Жінок серед керівників було небагато. Зате на місця секретарок, помічниць і асистенток охоче брали дівчат — за умови, що приємна зовнішність поєднувалася з поступливістю. Уміння поступатися директорові виявлялося для таких працівниць не менш важливим, ніж краса. Сам Віктор Петрович називав свої захоплення полюванням на дичину: трофей, який припав йому до ока, неодмінно мав дістатися йому.
Перемога давала задоволення, і якийсь час він іще бавився здобиччю, приймав пестощі молоденької дурненької та насолоджувався тим, що домігся свого. Але інтерес швидко згасав. Замість весілля з багатим бізнесменом і обіцяного безбідного життя дівчині пропонували отримати розрахунок у бухгалтерії, а трудову книжку — у відділі кадрів.
Одні йшли присоромлені й розчаровані. Інші намагалися постояти за себе, скандалили, не хотіли миритися з обманом. Наслідок залишався той самий: звільнення. Невдовзі про колишню працівницю забували, а на її місце вже шукали нову.
Віктор і далі плив життям, наче великий білий пароплав, біля неприступних бортів якого хвилі проносили маленькі човники й пластикове сміття. Ні те, ні інше не заслуговувало на його увагу. Рівними собі жінок він не вважав: вони були іграшками в його руках, милими звірятками, призначеними для розваги.
У колективі подейкували, що замолоду він кохав — сильно, серйозно. Здається, навіть одружився, тільки шлюб виявився коротким і невдалим. Після нього й виникло це споживацьке ставлення до всіх жінок. Що в чутках було правдою, працівники не знали, але до звичок начальника ставилися терпляче. На корпоративних вечорах намагалися під різними приводами зайвий раз не показувати йому своїх дружин.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.