
— Прошу, Іриночко. Твій родовий маєток. За угодою в мене залишаються квартира, машина й магазин. А дідову хату забирай. Мені чужого не треба.
— Я ж не просила, Вітю.

— Дід сам тебе кликав: «Приїжджай, Ірочко, приїжджай». От тепер хата твоя.
— Вітю, двадцять шість років…
— Усі двадцять шість років ти підписувала. Звичка. Якщо ключ іще не зігнив, знайдеш його під ґанком. Вибач, мене Жанна чекає.
— Здрастуй, дідусю. Я приїхала. Ти ж кликав?
Анечці по телефону Іра сказала:
— Так, сама підписала. Чую, Анечко. І про те, що мене обібрали, теж чую. Я в селі, у діда.
— Ти там тримайся, добре? Ми на тебе чекаємо.
— Хата пустувала, кажеш? Тепер я тут живу.
— Мамо, ти отут ночувала?
— І навіть виспалася.
— Їдьмо до мене. Квартира однокімнатна, але вдвох помістимося.
— Не поїду, Анечко.
— Чому? Та в тебе над головою дах от-от завалиться.
— Усі двадцять шість років він указував, де мені жити, і я там жила. Досить.
— Господине! Я Павло, з крайньої хати. Учора у вас піч диміла. Не паліть у ній, учадієте.
— А чим грітися?
— Піч треба перекласти. Леонід Васильович її сам склав і сам занедбав.
Павло приніс Ірі коров’ячого молока з ранкового надою.
— Яке солодке. Заводське таким не буває.
— А звідки ви знаєте, яке воно на заводі?
— Дев’ять років технологом на молокозаводі. Сири варила, поки не заборонили. Виявляється, дружині директора білий халат носити соромно.
— То ви технолог.
— Мамо, зачепила твою цеглину й зламала ніготь.
— Відросте.
— Я взагалі-то заради нього в салон їздила.
Павло знайшов коробку.
— Господине, тут написано: «Ірочці».
Іра впізнала дідову руку.
— Це що, скарб?
У коробці був лист: «Ірочко, читаєш — значить, мене вже немає. Таки приїхала. Хай тобі кажуть що завгодно. Ти тільки хату не продавай. Тут твоя бабуся сир варила».
— Мамо, дивись, там іще якісь папери лежать.
— Потім. Зараз не можу.
Іра вголос звернулася до діда:
— Зварю, дідусю. Чуєш? Зварю.
— Тут тріщина. Кислуватий. А цей узагалі як папір.
— Мамо, ми ж у сир останні гроші вгатили.
— Значить, пробуємо вчетверте. Якщо й четверта спроба не вдасться, буде п’ята.
— Невдалий шлюб я вже пережила, Анечко, і з браком упораюся.
— Ти про сир?
— І про сир теж.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.