Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Після розлучення їй дістався гнилий будинок... Через рік чоловік не повірив власним очам...

Частина 2 з 3

---

Павло скуштував Іриного сиру.

— Смак точнісінько такий самий. Ти бабусю пам’ятаєш? Я малим у неї сир із полиці цупив. Вона мене кропивою ганяла. А я все одно повертався по сир.

— Мамо, стривай, глянь, що тут пишуть: «У селі, де лишилося три хати, варять найкращий в області сир».

— Це хто написав?

— Обласна газета. Мамо, це ти на знімку? Про тебе ж написали!

— Уже двадцять років минуло, відколи я востаннє вдягала білий халат.

— А тобі ж так личить біле. Ну навіщо він забороняв? Статтю по всьому місту розіслали, навіть татові знайомі в себе виклали. Дивись, тут і нашу хату зняли, з новим дахом.

— Ти мені в серпні море обіцяв, — нагадала Жанна. — Обіцяв же.

— Поїдеш на море, потерпи.

— За які гроші, Вітю? Озирнися: магазин закриваєш, постачальники товару не везуть.

— Це тимчасово, Жанночко. Усе повернеться.

— Копійки рахувати? Не заради цього я з тобою.

— Жанно, та стривай. Глянь-но, Іриночка дах перекрила.

— Добрий вечір, Анатолію Івановичу.

— Вікторе, маю до вас розмову про хату й землю.

До Іри вони прийшли разом.

— Гарно виглядаєш, Іриночко, — сказав Вітя. — Сільське повітря.

— Чого тобі, Вітю?

— Знайомся: Анатолій Іванович, юрист.

— Договір купівлі-продажу від 2005 року, — сказав Анатолій Іванович. — Хату у вашого діда купив ваш чоловік. Купив у шлюбі, отже, хата спільна. В угоді її немає. Доведеться ділити заново: моєму довірителеві належить половина хати, землі й сироварні.

— Що ще за договір? Дід нічого не продавав. Я б знала.

— Багато чого ти не знала, Іро. Хто йому з пенсією допомагав, хто папери возив? Я.

— Тату, ти що робиш? Маму ти вигнав у розвалюху. А тебе самого тепер що сюди привело — сир?

— По своє прийшов, донечко.

— На укладення угоди — тиждень. Без угоди забудьте про роботу сироварні на цій землі.

— Мамо, дід і справді продав хату?

— Не знаю, Анечко.

— У тебе вночі світло горить, — сказав Павло.

— Рахую, Павлусю. Сироварня, корови, стелажі, хата. Щоб віддати половину, доведеться все продати. Він забере. Завжди забирає. Двадцять шість років забирав, я віддавала. І тепер віддам.

— Ти в коробці все до дна перечитала?

— Не змогла. Там його почерк…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики