Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Оксана витратила чайові на обід для змерзлої жінки

Оксана витратила чайові на обід для змерзлої жінки
Частина 1 з 4

Світ поспішав, залишаючи позаду тих, хто не встигав. Біля ресторану, під снігом, що падав, сиділа літня жінка в старому одязі. Вона мерзла й просила в перехожих грошей на хліб.

— Мені б тільки на хлібину, будь ласка…

Оксана витратила чайові на обід для змерзлої жінки

— Роботу знайди, жебрачко.

— Я ж більше нічого не прошу. Тільки хліба купити.

Жінка намагалася привернути до себе хоч чиюсь увагу.

— Невже мене ніхто не помічає?

— Не дивися на неї, люба.

— Хоч би одна добра людина… Більше мені нічого не потрібно.

Оксана зупинилася. Жінка зовсім замерзала.

— Вам зле? Я можу допомогти?

— Ви зупинилися біля мене…

— Це ви впустили. Візьміть.

— Раніше ніхто не піднімав. А в мене більше нічого й немає.

— Ходімо зі мною, там зігрієтеся. Обережно, я вас підтримаю.

— Не треба, дитинко. Ти сама змерзнеш.

— Зі мною все буде добре. Вам потрібніше. Уже недалеко.

Коли Оксана привела жінку до ресторану, їх зустріли невдоволеними словами:

— Вона що, серйозно? Привела сюди жебрачку?

— Сідайте. Я скоро повернуся, — сказала Оксана своїй супутниці.

Вона попросила одну порцію гарячого супу й додала, що подати його треба якнайшвидше.

— А за їжу цієї жебрачки хто платитиме? — запитав Микола.

— Я заплачу. Візьму з чайових.

— Зовсім ти без голови. Тобі самій тих чайових ледве на їжу вистачає. Гаразд, тільки щоб це у звичку не ввійшло.

— Дякую, Миколо.

Хтось зауважив, що в дівчини золоте серце. Оксана повернулася до столу із супом.

— Не поспішайте. Поїжте, погрійтеся.

— Який гарячий… Я вже кілька днів гарячого не їла.

— А як вас звати?

— Віра. Просто Віра. Скажи, чому ти вирішила мені допомогти? Решта ж пройшли повз.

— Бо кожен заслуговує на доброту. Неважливо, хто він і в якому становищі опинився.

— Рідко зустрінеш таку людину, як ти, Оксано.

— А це вам на потім, візьміть. І, будь ласка, бережіть себе.

— Хай Бог тебе береже, дитинко. Від щирого серця тобі кажу.

— Віро, а де ви ночуєте?

— Де доведеться. То тут, то там. Якось даю собі раду.

— Будь ласка, будьте обережні.

Згодом на жінку вже чекали біля машини.

— Машину подано.

— Сьогодні я багато дізналася про людей. Оксана Гусєва… Тебе я не забуду.

Вірою назвалася Тамара Пасічник — мільярдерка, керівниця компанії, яка створила власну ділову імперію…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики