
Світ поспішав, залишаючи позаду тих, хто не встигав. Біля ресторану, під снігом, що падав, сиділа літня жінка в старому одязі. Вона мерзла й просила в перехожих грошей на хліб.
— Мені б тільки на хлібину, будь ласка…

— Роботу знайди, жебрачко.
— Я ж більше нічого не прошу. Тільки хліба купити.
Жінка намагалася привернути до себе хоч чиюсь увагу.
— Невже мене ніхто не помічає?
— Не дивися на неї, люба.
— Хоч би одна добра людина… Більше мені нічого не потрібно.
Оксана зупинилася. Жінка зовсім замерзала.
— Вам зле? Я можу допомогти?
— Ви зупинилися біля мене…
— Це ви впустили. Візьміть.
— Раніше ніхто не піднімав. А в мене більше нічого й немає.
— Ходімо зі мною, там зігрієтеся. Обережно, я вас підтримаю.
— Не треба, дитинко. Ти сама змерзнеш.
— Зі мною все буде добре. Вам потрібніше. Уже недалеко.
Коли Оксана привела жінку до ресторану, їх зустріли невдоволеними словами:
— Вона що, серйозно? Привела сюди жебрачку?
— Сідайте. Я скоро повернуся, — сказала Оксана своїй супутниці.
Вона попросила одну порцію гарячого супу й додала, що подати його треба якнайшвидше.
— А за їжу цієї жебрачки хто платитиме? — запитав Микола.
— Я заплачу. Візьму з чайових.
— Зовсім ти без голови. Тобі самій тих чайових ледве на їжу вистачає. Гаразд, тільки щоб це у звичку не ввійшло.
— Дякую, Миколо.
Хтось зауважив, що в дівчини золоте серце. Оксана повернулася до столу із супом.
— Не поспішайте. Поїжте, погрійтеся.
— Який гарячий… Я вже кілька днів гарячого не їла.
— А як вас звати?
— Віра. Просто Віра. Скажи, чому ти вирішила мені допомогти? Решта ж пройшли повз.
— Бо кожен заслуговує на доброту. Неважливо, хто він і в якому становищі опинився.
— Рідко зустрінеш таку людину, як ти, Оксано.
— А це вам на потім, візьміть. І, будь ласка, бережіть себе.
— Хай Бог тебе береже, дитинко. Від щирого серця тобі кажу.
— Віро, а де ви ночуєте?
— Де доведеться. То тут, то там. Якось даю собі раду.
— Будь ласка, будьте обережні.
Згодом на жінку вже чекали біля машини.
— Машину подано.
— Сьогодні я багато дізналася про людей. Оксана Гусєва… Тебе я не забуду.

















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.