Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Мільярдер перевірив камери, поки його не було вдома

Мільярдер перевірив камери, поки його не було вдома
Частина 1 з 6

— На добраніч, Поліно. У п’ятницю я вже буду вдома.

Закінчивши розмову з нареченою, Максим відкрив на ноутбуці зображення з домашніх камер.

Мільярдер перевірив камери, поки його не було вдома

— Подивимося, що вдома… — сказав Максим.

З екрана долинув голос Поліни:

— Я просила вівсяного молока. Це що таке?

— Вибачте, я зараз приготую заново, — відповіла Ірина.

— Спочатку прибери. Руками.

— Я принесу швабру.

— Хіба я сказала тобі взяти швабру?

— Нею буде чистіше.

Максим придивився до екрана.

— Це Поліна?..

До Ірини підійшов літній дворецький Леонід Логінов і запропонував допомогти. Вона подякувала йому.

— Цілий тиждень до тебе чіпляється, — сказав він.

— У неї зараз стільки весільних клопотів.

— Клопоти не роблять людину жорстокою, люба. Вони показують, яка вона.

Максим зв’язався з дворецьким.

— Леоніде, це я. Як там Ірина?

— Тримається. Як завжди.

— Давно Поліна так із нею?

— Відколи ви поїхали. Жодного дня не пропускає.

— Щодня… — повторив Максим.

Іншого разу Поліна помітила обід Ірини.

— Це ти збираєшся їсти?

— Так. Макарони з дому, залишилися.

— Пахне, як у дешевій забігайлівці.

Поліна викинула їжу.

— Це був мій обід.

— Тепер сміття пообідає.

— Доброта нічого не коштує, Поліно. А жорстокість зрештою обходиться дорожче.

— Ти мені погрожуєш?

— Ні. Кажу як є.

Спостерігаючи за ними, Максим повторив:

— Доброта нічого не коштує…

Потім Поліна звеліла Ірині чекати на гостей біля воріт.

— До їхнього приїзду нікуди не йди.

— Там сильний дощ. Можна взяти парасольку?

— Парасольки для гостей.

Леонід простягнув Ірині свою.

— Бери. Нехай каже що хоче.

— Вам же перепаде.

— У моєму віці неприємності — єдина розвага.

— Дві години під дощем…

— Навіщо ти залишаєшся тут, Ірино? — запитав Леонід.

— Добре платять. Мамі потрібні ці гроші.

— А Максимові розкажеш?

— Він її кохає. Не мені втручатися. Може, після весілля вона стане щасливішою. Щасливі люди добріші.

— Ти надто хороша для цього дому, люба.

Максим досі дивився запис.

— Після всього цього вона її захищає.

Увечері Ірина розгорнула зошит і записала: «Сьогодні Леонід поділився зі мною парасолькою».

— Що ж вона пише щовечора? — промовив Максим.

Удома Ірину зустріла мати.

— Ну, як там у палаці?

— Без змін, мамо. Гарно й холодно.

— Знову ця наречена?

— Сьогодні вона викинула мій обід.

— Що зробила?

— Нічого страшного. Я не дуже хотіла їсти.

— Хотіла. Тільки зізнатися не хочеш. Звільняйся, доню. Якось упораємося.

— Ще два роки вечірнього навчання, мамо, і я зможу працювати вчителькою.

— А поки дозволятимеш витирати об себе ноги?…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Робота»

Усі історії рубрики