Життя без прикрас— Я дозволяю їй бути нещасною. Це інше.
— Батько твій теж так казав. Досі записуєш по одній добрій події за день?
— Щодня відтоді, як тата не стало.
— І що знайшлося сьогодні?
— Леонід зі своєю парасолькою.
— Парасолькою? Отже, вона виставила тебе під дощ?
— Мамо, будь ласка, не роби такого обличчя.
— Іншого в мене немає, Ірино.
— І це гарне.
— Тоді йди їсти суп.
Галина, мати Ірини, повернулася до розмови про зошит:
— А про неї що написала?
— Про кого?
— Про Поліну.
— Тобі краще не знати. Дещо має залишатися в зошиті.
— Яка потайна донька. Батько б тобою пишався, а на неї страшенно сердився. Колись тебе розгледять, доню. По-справжньому.
Максим знову зателефонував Поліні.
— Як тобі нова покоївка?
— Ледача.
— Он як? Цікаво. На добраніч.
Згодом камери передали іншу розмову Поліни:
— Любий, він нічого не підозрює. Для нього я ангел. Аби тільки обручку надіти — спершу виставлю покоївку, потім старого дворецького. І перероблю цей похмурий будинок.
Вона звернула увагу на брошку матері Максима.
— Коштовна мамина брошка… Як вдало, — промовила Поліна.
Максим знову зв’язався з Леонідом.
— Завтра повертаюся. Нікому ні слова.
— Зрозумів. Мовчатиму.
— Тобі б сподобалася Ірина, мамо, — сказав Максим.
Уранці Леонід привітався з Іриною.
— Доброго ранку.
— Доброго. Ви маєте такий вигляд, наче зовсім не спали.
— Старі не сплять. Вони будують плани.
— Які ж?
— На сніданок, звісно.
Поліна покликала покоївку:
— Ірино, люба, подай каву в сад.
— Зараз, Поліно.
— «Люба»… — повторила Ірина.
Отримавши каву, Поліна відпустила її:
— Дякую. Більше нічого не потрібно.
— Добре.
— Насолоджуйся останнім днем.
Максим тим часом збирався повернутися додому.
— Тепер подивимося, хто є хто.
Леонід зустрів його:
— З поверненням.
— Дякую. Де решта?
— Поліна нагорі, Ірина на кухні.
— Поки нічого не кажи. Сьогодні я лише спостерігаю.
Поліна здивувалася його приїзду.
— Максиме! Ти ж раніше повернувся.
— Скучив за домом.
— Попередив би. Я влаштувала б вечерю.
— Хотів зробити всім сюрприз.
— Вдалося, любий.
— У цьому не сумніваюся.
На кухні Ірина теж привітала господаря.
— Рада, що ви повернулися.
— Дякую. Чай знайдеться?
— Він у нас завжди є. Проходьте до їдальні.
— Тут залишуся. Тут тепліше. Як удома справи?
— Тихо, усе гаразд.
— А Поліна?
— Зайнята підготовкою до весілля.
— Великодушно з твого боку так відповісти.
— Іншої відповіді в мене немає.
— Леонід розповів про твоє вечірнє навчання. У якому класі хочеш викладати?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.