Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Мільярдер перевірив камери, поки його не було вдома

Частина 3 з 6

— Може, вони мають рацію.

Поліна урвала їх:

— Максиме, на нас чекає організатор.

— Іду.

— Ірино, до свята треба начистити срібло, — додала Поліна.

— Зроблю.

Згодом Максим запитав Леоніда:

— Вона хоч раз скаржилася?

— Жодного разу. Ні слова. Навіть переді мною Поліну захищає.

— Чув. Мені сказала, що та зайнята.

— Як ви вчините?

— Святкування заручин у суботу. Хочу, щоб решта побачила те саме, що й я.

— А брошка?

— Поки нехай лежить на місці.

Заставши Ірину за роботою, Максим запропонував:

— Давай я візьму.

— Це моя робота.

— Поступися мені нею на п’ять хвилин.

— Гаразд. Тільки на п’ять. Ви не такий, яким я вас уявляла.

— А яким уявляла?

— Ви запитуєте й чекаєте на відповідь.

Тут Поліна оголосила:

— Максиме, мамина брошка зникла!

— Зникла?

— Ще вчора лежала в тебе в кабінеті.

— Хто туди заходив?

— Прибирає там лише покоївка.

— Поліно, я б її не чіпала, — сказала Ірина.

— Тоді ти не заперечуватимеш проти перевірки шафки.

Брошка знайшлася в пальті Ірини.

— Ось і пропажа, — сказала Поліна.

— Я не бачила її в себе. Присягаюся.

— Максиме, треба про це заявити.

— Нікуди заявляти не будемо.

— Вона вкрала брошку твоєї матері!

— Поліції тут не буде, Поліно.

— Тоді звільни її негайно. При мені.

— Дай мені день.

— Цілий день заради злодійки?

— Один день. Більше не прошу.

— Не треба, — втрутилася Ірина. — Я сама піду.

— Зачекай.

— Не залишуся там, де мене вважають злодійкою.

— Ірино, будь ласка…

— Дякую вам за все, Леоніде.

Коли вона пішла, Поліна звернулася до Максима:

— Ти правильно вчинив, любий.

— Хіба?

— Деякі люди нам не рівня.

Він згадав слова матері: «Будь добрим. Це єдине багатство, яке залишається».

Леонід приніс зошит.

— Ірина залишила. Випав із фартуха.

— Її зошит? Сам поверну. Читати чуже не буду.

— Куди ви?

— Шукати її.

У матері Ірина почула:

— Тебе звільнили через брошку?

— Поліна поклала її в моє пальто, мамо. А він їй повірив. Просив дати йому день, але я не захотіла.

— Гордість у нас сімейна.

Максим знайшов їх у закусочній.

— Вам щось потрібно? — запитала Галина.

— Я шукаю вашу доньку…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Робота»

Усі історії рубрики