Життя без прикрас
— Куди ти цю бандуру преш? Лівіше бери, шпалери мені подряпаєш. І коробки з посудом не став на підлогу, поб’єш же.
Марія стояла на порозі власної квартири й дивилася, як чужий чолов’яга в брудній спецовці волочить коридором величезний продавлений диван. За спиною вантажника маячила Таня. Молодша сестра розмахувала руками, немов регулювальник на жвавому перехресті, і голосно керувала процесом перетворення Маріїного житла на циганський табір.
Замок у внутрішніх дверях виявився підозріло хистким. Ключ провернувся легко, без звичного клацання. Марія ще на сходовому майданчику відчула щось недобре: пахло дешевими вологими серветками, пилом і чимось невловимо кислим — запахом чужого захаращеного побуту.
Зайшовши до кімнати, Марія зупинилася. Її улюблений світлий ламінат, який вони з Денисом укладали власноруч, був застелений брудними газетами. Уздовж стіни височіли торби з картатої тканини, пластикові контейнери з дитячим мотлохом і громіздкий візочок із величезними колесами, з яких просто на підлогу відвалювалися шматки засохлого бруду. А на підвіконні, по-царському склавши руки на животі, сиділа Лариса Вадимівна — мати.
— О, Марійко, ми тут оце… — Лариса Вадимівна зобразила на обличчі складне поєднання радості, вселенської скорботи й педагогічної суворості. — Розпаковуємося. Ти роззувайся, не топчи. Танечка щойно підлогу протерла.
Марія ні роззуватися, ні кричати не стала. Вона глибоко вдихнула, повільно видихнула й прихилилася плечем до одвірка. Паніка й образа, які зазвичай накривають людей у ситуаціях, коли до твого дому вдерлися рейдери, оминули її. Натомість усередині ввімкнувся холодний лічильник.
Історія цієї квартири тягнулася довго, нудно й коштувала Марії чотири чесно зароблені мільйони. Бабусина однокімнатна квартира дісталася Ларисі Вадимівні у спадок два роки тому. Мати тоді відразу заявила:
— Здавати, пускати чужих людей не хочу. Продавати шкода, нехай стоїть.
А сама щонеділі заводила ту саму пісню про дачу, про грядки, чисте повітря, помідори й старість серед яблунь. Марія з Денисом тоді жили в орендованій квартирі. Ідея виникла сама собою. Вони запропонували матері викупити в неї квартиру за ринковою вартістю. Лариса Вадимівна схвалила задум з ентузіазмом.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.