Життя без прикрас
— Ти зобов’язана звітувати за кожну витрачену копійку, Ірино. Інакше звідки мені знати, що ти не спускаєш наш сімейний бюджет на всілякі дурниці, поки моя мати змушена заощаджувати на ліках?
Кулак Олексія гучно гепнув по кухонному столу, аж підскочила сільничка. Виделка в його руці агресивно проткнула шматок запеченого м’яса, купленого, замаринованого й приготованого винятково за гроші самої Ірини. Вона повільно відклала ніж. Дивитися на чоловіка саме зараз було фізично неприємно. Його его роздувалося в межах тісної кухні до розмірів величезного некерованого дирижабля, що загрожував повидавлювати шибки у вікнах.
Олексій обіймав посаду на державній службі — дрібну, паперову, що зводилася до перекладання тек із лівого краю столу на правий. Але гонору в ньому було стільки, наче він щодня вирішував долю континентів. Фінансова модель їхнього шлюбу нагадувала театр абсурду у виконанні провінційної трупи. Олексій отримував зарплату, урочисто заявляв про свій високий статус, після чого гроші безповоротно зникали. Частина випаровувалася в бутиках чоловічого одягу, бо людина його рівня не може носити дешеві костюми.
Решту всмоктувала його мати Тамара Антонівна з потужністю й безвідмовністю промислового насоса. Свекруха вічно скаржилася на ломоту в суглобах, інфляцію, погану погоду й брак синової уваги, монетизуючи свої страждання зі стовідсотковою ефективністю. Побут, продукти, пральний порошок, оплата рахунків. Усе це беззвучно лягало на плечі Ірини.
Вони жили в старій міцній п’ятиповерхівці, що належала її батькові. Квартира дісталася Ірині в безоплатне користування з єдиною умовою: жити спокійно, не псувати батькові нерви. Олексія такий розклад більш ніж влаштовував. Безплатні квадратні метри він сприймав як належне, щиро вірячи, що його присутність уже сама собою є достатньою орендною платою.
— Твоя мама вчора купила собі норкову шапку, Олексію. — Ірина промовила це цілком рівним голосом, дивлячись, як чоловік квапливо пережовує м’ясо. — Я бачила її біля під’їзду. Як на жінку, що заощаджує на ліках, вона має напрочуд дорогі смаки щодо хутра. Мій бюджет сюди приплітати не треба. Твої гроші — це твої гроші, а мої гроші — це хліб, який ти зараз доїдаєш.
Стуливши рота, Олексій побагровів, хотів щось крикнути у відповідь, але передумав, ображено сопучи носом. Ірина встала з-за столу, зваливши посуд у мийку. Скандалити було безглуздо. Чоловік, упевнений у власній винятковості, у принципі не здатен сприймати аргументи, позбавлені похвали на його адресу.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Нахабство не має меж.