Життя без прикрас
Мішок картоплі полетів на засніжений ґанок. Кинувши його, Костянтин обернувся до дружини; погляд у нього був холодний, рішучий.
— Дров і їжі тобі вистачить на тиждень. Я їду до Лариси, у Туреччину. Діти поїдуть зі мною.
Ольга залишилася у дверях, притиснувши до грудей шкіряну теку. Поки чоловік квапливо витягав із багажника в’язку березових полін, вона мовчки дивилася на нього. Ні заперечень, ні запитань.
О шостій вечора 27 грудня вже швидко сутеніло. Низьке сизе небо нависало над соснами, із сусідського димаря не йшов дим. Узимку на всій вулиці жили щонайбільше в трьох-чотирьох будинках, решта селища ніби вимирала.
Свій двоповерховий щитовий будиночок із пічкою вони купили вісім років тому, ще до народження Віки. На ділянці була криниця, по краях росли яблуні. Від міста дачу відділяли п’ятдесят кілометрів заметеної дороги. Автобус приїздив двічі на день, а у свята рейсів не було зовсім.
Зателефонувати з будинку теж не вдавалося: зв’язок з’являвся лише на даху сараю, куди треба було видиратися обледенілою драбиною. Утім, телефона в Ольги вже не було. Ще дорогою чоловік попросив його:
— Дай перевірю, скільки заряду залишилося.
Без пояснень він сховав телефон у кишеню своєї куртки. Тоді вона не стала сперечатися. Зараз теж мовчала.
Костянтин уже сидів за кермом, коли з прочиненого вікна долинув його крик:
— У квартирі інші замки, я поміняв! Раніше часу назад не потрапиш, навіть не сподівайся!
Позаду, пристебнуті пасками, сиділи діти. У п’ятирічної Віки розтріпалася кіска; трирічний Мишко міцно тримав плюшевого ведмедя.
На обличчі Ольги з’явилася усмішка — дивна для жінки, яку залишали саму. Так усміхаються, знаючи те, про що зрадник іще не здогадується.
За два дні до цієї поїздки, у середу вранці, вона була розгублена. На сімейному планшеті випадково відкрилася пошта Костянтина. Серед листів було підтвердження від турагенції: три квитки зі столиці до Анталії на 27 грудня, виліт о 21:40. Дорослий і два дитячі. Для Лариси Анатоліївни Кудрявцевої було зроблено окреме бронювання.
На десять ночей було заброньовано сімейний люкс у п’ятизірковому готелі. Ольга сиділа на кухні над листом; кава в чашці встигла охолонути. Вона не плакала.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.