Життя без прикрасДо декрету вона сім років пропрацювала юристкою у страховій компанії. Щоб розібратися з підписом, їй вистачило одного погляду. Підробка була вдалою, проте характерна петля видавала її: скопіювати цю частину підпису Костянтинові ніколи не вдавалося.
Того ж дня Ольга зателефонувала Тамарі. Вони разом навчалися; тепер Тамара була адвокаткою із сімейних справ. У четвер уранці, поки Костянтин був на роботі, удвох підготували заяву до суду. Ішлося в ній не про розлучення — потрібно було заборонити виїзд дітей.
А в п’ятницю вранці чоловік оголосив:
— Треба на дачу з’їздити, воду на зиму перекрити.
Ольга зрозуміла, що він задумав. Зупиняти його вона не стала.
Тепер у неї напохваті було дванадцять аркушів копій, акуратно скріплених скріпкою. Шкіряну теку вона й далі тримала біля грудей.
Зверху лежала ухвала районного суду про забезпечувальні заходи. Малолітнім Вікторії та Михайлу Шаповалам тимчасово заборонялося виїжджати за межі країни без особистої присутності обох батьків. Тамара принесла позов і знімки екрана в четвер; увечері суддя підписав ухвалу. Тоді ж її копію надіслали до служби прикордонного контролю.
Другим ішов підроблений документ про згоду Ольги, а разом із ним — висновок почеркознавця. Тамара зуміла знайти фахівця за три години. Висновок підтверджував підроблення підпису, за яке передбачалася кримінальна відповідальність.
Далі, третіми, були виписки зі спільного рахунку. З них випливало: за останні пів року Костянтин переказав чотири мільйони двісті тисяч на рахунок Кудрявцевої Л. А. Четвертим лежало свідоцтво про право власності на квартиру. Гроші на купівлю дали батьки Ольги, власницею оформили тільки її. Міняти там замки чоловік не мав права.
Останню сторінку займала коротка рукописна розписка: «Я, Кудрявцева Лариса Анатоліївна, зобов’язуюся повернути Костянтину Миколайовичу Шаповалу грошові кошти в розмірі чотирьох мільйонів двохсот тисяч на першу вимогу».
Датована вона була минулим березнем. Ольга знайшла її, перебираючи коробки в коморі. Тоді й зрозуміла: до втечі Костянтин готувався багато місяців.
— Мав мене за дурепу, — промовила вона вголос на спорожнілому ґанку. — А я вірила йому довше, ніж слід було.
Червоні вогні зникли за поворотом. Ольга зайшла в будинок, зняла пальто й повісила його на гачок. Потім підійшла до печі. Для розпалювання були привезені чоловіком дрова; вона дочекалася, поки вогонь розгориться, і вмостилася поряд на низькому табуреті.
Будинок мовчав. Чулися потріскування полін і рідкісне поскрипування балки десь на горищі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.