Життя без прикрас
До батьків збиралися на вихідні, сподіваючись на радісну зустріч усією родиною. Натомість син з онуками почув скарги на безгрошів’я й побачив порожній холодильник. А через годину приїхала сестра — і господарів наче підмінили: знайшлися і приховані делікатеси, і гроші для племінників. Наступного дня в телефонній слухавці схвильовано запитали:
— Синку, у нас не виходить розрахуватися карткою. Що сталося?
На моніторі розпливалися графіки й цифри. Олексій Скиба потер очі: четвертий тиждень робочий день ніяк не закінчувався вчасно. Квартальний звіт збігся з позаплановою перевіркою, а тут іще захворів колега. Його роботу теж довелося взяти на себе. Усе разом висотувало з Олексія останні сили.
У дверях з’явилася тітка Алла, прибиральниця, з відром і шваброю.
— Олексію, мені тебе на ніч залишати чи ти все-таки додому? — запитала вона з усмішкою.
— Уже йду.
На годиннику було 20:30. Чорт, знову засидівся. Олексій квапливо закрив програми, забрав піджак із портфелем і вийшов. Дружині зателефонував уже дорогою.
— Юліє, пробач. Знову пізно звільнився. Як там наші?
— Варвара спить, а Микита тебе чекає. Зробив поробку до школи, хоче похвалитися. — З голосу Юлії було чути, що вона втомилася. — Про вихідні пам’ятаєш?
— Так, завтра до батьків. Нічого не змінюється.
— Вони сьогодні телефонували. Питали, чи ти їм гроші привезеш?
Олексій скривився. П’ять років він щомісяця надсилав батькам чималу суму — на ліки, комунальні платежі. На що вона йшла насправді, він не перевіряв.
— Я вчора переказав. Як завжди.
Удома восьмирічний Микита зустрів його радісний, із космічним кораблем у руках. Модель була зібрана з пластикових пляшок і картону.
— Тату, поглянь! Це на виставку!
— Оце так корабель! Ти сам таке вигадав?
— Ага! Як думаєш, бабусі Тетяні сподобається?
З відповіддю Олексій забарився. Тетяна Олегівна рідко цікавилася досягненнями його дітей. Зате про успіхи синів Катерини, молодшої доньки, слухала охоче.
— Обов’язково сподобається, — сказав він неправду, скуйовдивши синові волосся. — А тепер іди спати. Нам завтра рано вставати.
На кухні чекала Юлія з чашкою чаю. Утомлено всміхнулася:
— Хоч за ці вихідні відісплюся. Тебе діти змучать, зате я відпочину.
— Може, все-таки з нами?
— Ні, дякую! Мені минулого Нового року досить. Твоя мама тоді перед усіма пояснювала, як неправильно я виховую дітей.
Сперечатися Олексій не став. З батьками чоловіка в Юлії від самого початку не склалося, і причин у неї вистачало. Сам він теж не міг пригадати спокійних відвідин: щоразу саме нервування. Але від поїздки не відмовлявся. Вважав, що зобов’язаний їздити. Та й діти сумували за дідусем і бабусею, хоча йому важко було зрозуміти чому.
Складаючи невелику сумку з дитячими речами, Юлія запитала:
— Щось їм купиш?
— Уже взяв татові коньяк, мамі цукерки й квіти. Дітям дорогою морозиво куплю.
— Хоч би цього разу без розповідей про чудових Катрусиних дітей.
Юлія скривилася, вкладаючи піжаму Варвари. Олексій лише зітхнув. На три роки молодша за нього, Катерина змалку мала всі поблажки. Батьки її обожнювали, балували, потурали примхам. Йому давно стало звично залишатися на другому плані — і тоді, і тепер. Але погоджуватися на таке місце ще й для власних дітей він не хотів.
Уранці збори ніяк не ладналися. П’ятирічна Варвара вередувала через сукню, яку вибрала мама; Микита шукав улюблену книжку, щоб показати дідусеві. Юлія нервувала й знову перевіряла, чи нічого не забули.
Нарешті сіли в машину. Варвара запитала:
— Тату, бабуся Тетяна нас чимось смачненьким пригостить?
— Звісно, люба.
Певності в нього не було. До сусіднього міста, де жили батьки, належало їхати годину. Цю дорогу Олексій любив: поля, переліски, мальовнича траса. Увімкнувши дітям аудіоказку, він залишився зі своїми думками.
Дитинство згадувалося без зусиль: мама завжди знаходила гроші на нові сукні й туфлі для Катрусі, а він доношував речі двоюрідного брата. На Катрусин день народження влаштовували свято, а його іноді навіть привітати забували. Катерину батько вчив водити машину. Олексієві дісталося коротке: «Сам розберешся».
Тепер він був успішним IT-фахівцем і допомагав батькам грошима. Катерина перебивалася випадковими заробітками. Але вдома й далі захоплювалися нею.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.