Життя без прикрас
— Мамо, не бери на свій карб. Але з тобою в усіх псується настрій, — сказав Денис таким спокійним голосом, що я завмерла, притиснувши телефон до вуха. Мені хотілося вірити, що я його неправильно розчула.
Зі слухавки долинули слова Ольги, його дружини:
— При ній вічно стає ніяково.
Вони замовкли. Я стояла посеред своєї кухні й дивилася на сливовий пиріг, замовлений до новорічного вечора. Ще я замовила букет: бордові квіти з білими, як любив Денис.
— Ми вирішили зустріти цей Новий рік без сторонніх, — продовжив син. — Зберуться тільки близькі.
Я ковтнула слину.
— Зрозуміло.
Нічого мені не було зрозуміло. Я чула слова власного сина й не могла збагнути, як він може казати мені таке. Коли розмова закінчилася, я скасувала обидва замовлення. Просити Дениса передумати не стала.
Вечеряти довелося самій. Свічка, яку я зазвичай ставила на підвіконня, залишилася незапаленою, телевізор — вимкненим. На кухні було чути лише холодильник і настінний годинник: рівне гудіння й цокання.
Свято я зустріла без компанії. Через одну хвилину після опівночі на екрані телефона висвітилося ім’я Дениса. Я відповіла.
— Мамо, ти новини дивилася? Що взагалі відбувається?
Від колишнього спокою не лишилося й сліду: слова вилітали різко, плуталися, у голосі чувся майже переляк. Я неквапом підійшла до вікна. Припарковані машини були вкриті снігом, у будинках навпроти світилися святкові вогні. Надворі стояла тиша.
Задовго до цього дзвінка я не змогла потрапити на нараду в обласній лікарні. Понад двадцять років роботи — а моя перепустка не відчиняла дверей конференцзалу. Я залишалася зовні, поки в коридорі не з’явилася начальниця, Надія Борисівна.
— Ларисо Миколаївно, пробачте, — сказала вона. — Сьогодні збирали переважно завідувачів і керівництво лікарні. Та й ви ж збираєтеся невдовзі піти на пенсію.
Я дивилася на неї, не відповідаючи. Жодної заяви про звільнення я не писала. Навіть для себе ще не визначила, коли перестану працювати. І все-таки кивнула:
— Так, звісно. Розумію.
У кімнаті відпочинку я дістала блокнот і розгорнула його з таким виглядом, ніби нічого особливого не сталося.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.