Життя без прикрасДо готової розробки було далеко. Поки що в мене була недосконала ідея та впевненість, що завдяки їй можна рятувати людей. Я вирішила почати заново, не привертаючи до себе уваги.
Першою зателефонувала Людмилі Вербицькій. Ми дружили ще зі студентських років; тепер вона аналізувала медичні дані в науковому центрі. Через неї я познайомилася з фахівцями з комп’ютерного моделювання, а за кілька тижнів зареєструвала свою компанію. Про це не знав ніхто. Денисові я теж нічого не сказала.
Восени, за сімейною вечерею, я все ж обмовилася про новий проєкт. Син розсміявся:
— Мамо, ти це серйозно? Сподіваєшся розбагатіти на знімках?
Ольга усміхнулася слідом за ним. Я відповіла усмішкою й заговорила про інше.
Коли вони пішли, я сама перемила посуд, а потім узялася за старі блокноти. Майже до другої ночі переносила на їхні сторінки спостереження, накопичені за роки в лікарні.
Ще через тиждень я поклала планшет перед Людмилою в невеличкому кафе неподалік від центру міста.
— Ось що вийшло на перших випробуваннях.
За вікнами мокрий сніг падав на перехожих, які кудись поспішали, на столиках холонув чай. Подруга не відривалася від даних двадцять хвилин. Нарешті відкинулася на спинку стільця.
— Ларисо, з цим багато що може змінитися.
— Давай поки не поспішати. Випробування ще не закінчені.
— Тут зіставлено твої спостереження за шість років?
— Так, за шість.
Людмила відразу взяла телефон.
— Є людина, з якою я хочу тебе познайомити.
Так я познайомилася з Валерієм Івановичем Орловим. Він інвестував у медичні технології, уважно вислухав мене й запропонував угоду про конфіденційність. Перш ніж підписати, я прочитала її цілком, пункт за пунктом.
До січня наша робота вже йшла за докладним планом. У лютому ми розпочали переговори про фінансування. А навесні в тому, що я колись робила сама за кухонним столом, уже можна було впізнати серйозний науковий проєкт.
У системи з’явилася назва — «Медскан». Суть залишалася тією самою: дати лікарям змогу побачити небезпечні зміни на знімках достатньо рано й почати лікування, перш ніж стан пацієнта стане критичним.
Я обходилася без оголошень і публікацій в інтернеті. Денис, як і раніше, нічого не знав. За багато років близькі звикли до того, що від мене є користь, а галасу немає. Моє мовчання вони сприймали як відсутність думок, якими варто було б поділитися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.