Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Директор наказав Ларисі мовчати, вдаючи його дружину на діловій вечері, але її попросили прочитати контракт

Директор наказав Ларисі мовчати, вдаючи його дружину на діловій вечері, але її попросили прочитати контракт
Частина 1 з 8

— Найближчі дві години побудете моєю дружиною. Від вас потрібні скромність, охайність і, за можливості, мовчання.

Так замовляють у кав’ярні подвійне еспресо: ні усмішки, ні сумніву, що замовлення приймуть. Від несподіванки я випросталася, так стиснувши мокру ганчірку для підлоги, що побіліли кісточки пальців. У переговорній іще стояв різкий хімічний запах цитрусового освіжувача — я щойно його розпилила. У навушнику бубонів начальник охорони, за спиною залишався кошик, повний паперового сміття. Вечірній обхід поверху я ледве встигла почати.

Директор наказав Ларисі мовчати, вдаючи його дружину на діловій вечері, але її попросили прочитати контракт

Костянтин стояв переді мною в бездоганному костюмі. Мені й річного заробітку не вистачило б на такий. Він не просив і не загравав: дивився із сухою, холодною розважливістю.

— Отримаєте два свої місячні оклади. Хочете готівкою, хочете переказом на картку. Розмовляти вам не доведеться. Сидіть біля мене, створюйте тло.

Він простягнув чорну матову коробку з тисненим логотипом. У шарудливому папері лежала блідо-блакитна сукня. А я ніяк не могла відкараскатися від безглуздої думки про відро: перед зміною забула вилити воду, тепер протухне. Думати про це поряд із дорогою сукнею було зовсім недоречно, але відповіді я не знаходила.

— Ви мене розігруєте? — вимовила я нарешті, переводячи погляд із коробки на нього.

— На компанію чекають переговори, від яких надто багато залежить. Потрібна жінка на роль дружини. А ви зовні… — Він швидко оглянув мене й витримав паузу. — Саме те, що треба.

Глузлива усмішка ледь намітилася в кутиках його очей. У дальньому кінці коридору з’явився охоронець і зупинився біля стіни — мовчазна тінь в очікуванні наказу.

— Ларисо, визначайтеся. Ми втрачаємо час, а в центрі столиці затори, — сказав Костянтин, глянувши на годинник.

Через десять хвилин із дзеркала над умивальником у душовій для персоналу на мене дивилася жінка з відкритою шиєю і строгим тугим пучком. Я зовсім трохи підфарбувалася: освіжити обличчя, зробити втому менш помітною. Ми були схожі як дві краплі води, ця жінка і я. І все-таки здавалися зовсім різними.

Викладання у виші залишилося в минулому. Тепер я прибиральниця — або клінінг-менеджерка, як люблять писати в трудових книжках. Однак строгий силует у дзеркалі повертав знайоме відчуття: скоро лекція, час виходити до студентів. Застібаючи тонкий ремінець дорогої туфлі, я не могла вгамувати тремтіння в пальцях. Усе це було чужим, із чужого плеча. Але всередині наче спрацював вимикач; так людина після летаргічного сну раптом розплющує очі…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Герої»

Усі історії рубрики