Життя без прикрас
— Опіка проти проживання дитини з батьком.
Суддя вимовила це сухо, ніби читала ціну на крупу.
Олександр Савельєв сидів на жорсткій лаві біля стіни. Під нігтями ще трималася чорна земля. Він помітив її вранці, коли підписував пояснення в секретаря, і відтоді ховав руки в рукави куртки.
На столі перед ним лежала синя папка на гумці. Стара. З обдертим кутом. Усередині — довідки, заяви, копії, акти огляду будинку. І один аркуш, складений учетверо. Лист Марії.
Представниця служби у справах дітей гортала папери довгим нігтем.
— Житлове приміщення визнано непридатним на момент огляду. Було відсутнє опалення. Запах вогкості. Сліди плісняви. Дитину знайдено в підвальному приміщенні.
Олександр подивився на вікно. За шибкою висів сірий двір. Голі гілки били по рамі. На підвіконні стояв пластиковий стаканчик із засохлою землею. Хтось колись посадив туди цибулю.
— Батько був відсутній тривалий час, — вела далі жінка. — Чотири місяці за контрактом на Півночі. Контакт із матір’ю не встановлено. У дитини ознаки виснаження.
Суддя підвела очі.
— Савельєв, ви розумієте, що зараз вирішується питання не про вашу репутацію?
Він кивнув.
У залі пахло мокрим сукном, дешевою кавою і хлоркою з коридору. На стіні цокав годинник. Стрілка смикалася, наче зачеплена нитка.
Олександр розтиснув пальці й поклав долоню на синю папку.
— Я розумію.
Голос вийшов рівний. Чужий.
Суддя трохи подалася вперед.
— Тоді поясніть, чому, повернувшись додому в понеділок увечері, ви не викликали поліцію одразу.
Він опустив погляд на папку. Гумка була перетерта майже до білих ниток.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.