
Таня дивилася на море із завмиранням серця. Настрій сьогодні впав нижче плінтуса. Нескінченний день бабака: усе однакове, сіре, і так бракує барв. Та море, здавалося, було з нею не згодне.
— Шур, шурх! Розумію тебе, тільки не бійся. Прорвемося.

Хвиля набігла на берег і враз перетворила камінці: мокрі, блискучі, вони визирали з-під білого мережива піни. Море наче пропонувало подружці помилуватися — ось же барви, зовсім поруч. Вода відступила, щоб зібратися із силами й знову збити піну. Зупинятися вона не збиралася.
У повітрі змішувалися запахи солі та йоду. Над морем блукали хмаринки — веселі баранці, що втекли від суворого пастуха; сонце щедро посилало землі тепло. Для такої краси й у художника не завжди знайдуться фарби, і в письменника — слова. А силою з цією стихією жодному богатиреві не зрівнятися.
Ось чого Тані хотілося навчитися: наполегливості, стійкості, сміливості змінюватися всупереч усьому. Поки що виходило лише тікати з дому до улюбленого солоного велетня. Так вона вчинила й сьогодні. Будь-якої пори року, за будь-якої погоди море залишалося її душею й зцілювало від прикрощів, яких на її життєвій стежці вистачало.
Збоку її печалі здалися б незрозумілою примхою. Тані потай заздрили: дістався один із найбагатших наречених в окрузі, такий вдалий шлюб не кожній випадає. У затишному південному селищі заробляли переважно влітку, поки приїжджали відпочивальники. Потім пляжний сезон закінчувався, життя ставало тягучим, лінивим і повільним, ніби засинало до нового тепла. Тільки в Климових господарство й далі кипіло цілий рік. Свекруха вміла знаходити заняття для невістки — та ледве встигала.
Красенем Віктор не був: Вікторові сорок років, і він устиг і погладшати, і полисіти. Зате дружину вбирав як лялечку. Поза сезоном возив по кафе й ресторанах, де міг похвалитися молоденькою гарненькою супутницею. Раніше Тетяна такої щедрості не знала. Скільки себе пам’ятала, вони з матір’ю ледве зводили кінці з кінцями. Тому появу наполегливого заможного залицяльника подруги вважали неймовірною удачею.
— Погоджуйся, дурненька! Він же з тебе очей не зводить, на руках носитиме. Невже все життя доношуватимеш речі із секонд-хенду й мамині сукні на сарафани перешиватимеш? Зараз вийти заміж із розрахунку — святе діло. Дивитися треба на становище чоловіка, а не на його молодість і вроду, — нашіптували вони.
Мати підтримувала їх майже тими самими доводами.
— Доню, не впирайся, а то ще передумає. Подумаєш, старший на п’ятнадцять років. Солідний чоловік — удача для дівчини. У батьків Віктора величезний гостьовий будинок, матимеш і справу, і гроші.
Ніхто тоді навіть не заїкнувся про кохання, заради якого зазвичай і виходять заміж. Утім, Тетяна ще не знала цього почуття. Шкільне захоплення молодим учителем фізкультури навряд чи варто було вважати коханням: ним поголовно марили старшокласниці. Після останнього випускного вальсу всі дружно забули красеня-викладача, передавши естафету наступному поколінню учениць. Таня теж позбулася дівочих страждань. Одного разу зустріла його на набережній із панянкою й навіть упізнала не одразу.
Віктор залицявся інакше: наполегливо домагався її уваги, але не квапив із рішенням, поводився з нею як із крихкою кришталевою вазою. Його мати саме так і описувала синове кохання. Зрештою фортеця впала, і переможець отримав своє.
Одразу після школи Тетяна вийшла заміж і оселилася в хоромах Климових. Від думки стати юристкою вона не відмовилася. Віктор не заперечував: відвіз її до обласного центру, був поруч, поки вона складала вступні іспити, підтримував і потім, коли почалося навчання. Освіту Таня здобувала заочно. З дому вона вибиралася тільки на сесії — і щоразу Віктор їхав разом із нею.
Усі шість років ці поїздки минали однаково: чоловік винаймав для них міську квартиру, чекав на неї після іспитів із готовою вечерею, вигадував розваги й усілякі маленькі радощі. За чужими мірками, скаржитися тут було ні на що.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.