Життя без прикрас
— А чому моєї доньки немає за столом? — запитав тато, заходячи до нас із подарунками.
Ялинка сяяла вогнями, салати, над якими я трудилася з шостої ранку, ледве вміщалися на столі. Тільки місця за ним для мене не знайшлося.
— Я її вигнав, — усміхнувся Денис. — Мою матір бісить.
Тамара Василівна сиділа біля сина, задоволена своєю перемогою. Навіть привітатися не підвелася. Тато, зазвичай тихий і спокійний, нічого не відповів — дістав телефон.
Уранці 29 грудня, за два дні до цього, я прокинулася від того, що Денис тряс мене за плече. Треба було негайно вставати: ми їхали на вокзал зустрічати його матір. Вона вирішила провести Новий рік у нас.
— Невістка має сама свекруху зустрічати, якщо вона нормальна невістка, — пояснював чоловік, натягуючи светр.
На годиннику була пів на восьму ранку. За вікном темрява, потяг лише о 9:30.
— Денисе, хіба ми за пів години до вокзалу не дістанемося?
Але він уже гасав квартирою, збираючись із завзяттям, гідним зустрічі самого міністра фінансів. Через сорок хвилин ми продиралися набережною крізь передсвяткові затори. Слухаючи Дениса, я знову помічала це благоговіння в його голосі: він говорив про матір, немов про небожительку.
За три роки заміжжя я встигла добре її пізнати. Тамарі Василівні п’ятдесят шість, вона економістка в будівельній фірмі. Двічі на тиждень басейн, регулярний відпочинок у Туреччині — і неодмінно розмови про слабке здоров’я, щойно випаде нагода.
На перон вона вийшла з такою урочистістю, наче за плечима був політ на космічну станцію. Подивилася на мене, оцінила, коротко кивнула:
— Вигляд у тебе якийсь замучений.
Денис кинувся обіймати маму. Мені ж дісталися дві величезні сумки з привезеними «натуральними продуктами» — наче в нашому місті разом зачинилися всі магазини.
У машині все відразу стало на звичні місця: свекруха по-царськи вмостилася попереду, я сіла ззаду. З прочиненого вікна, за її словами, тягнуло. Першої скарги вистачило, щоб Денис увімкнув обігрів на максимум.
— Синку, здоров’я ж у мене не залізне, сам знаєш, — протягнула вона.
Я подумки відзначила: додому ще не дісталися, а перший козир уже на столі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.