Життя без прикрасГроші мати забрала, щоб негайно купити ділянку з будиночком у мальовничому районі. А от із підписанням дарчої на квартиру почалася дивна чехарда.
— Донечко, давай наступного тижня. У мене тиск скаче, — сказала мати вперше.
— Ой, Маріє, я паспорт на дачі забула, а туди автобус лише щосереди.
Це була відмовка номер два.
— Мені сьогодні розсаду привезуть. Кур’єр уже їде. Ніяк не можу вирватися, — співала Лариса Вадимівна в слухавку тиждень тому.
Марія не тиснула, вона просто чекала, точніше, чекала тієї миті, коли лічильник зупиниться. І ось він, судячи з усього, зупинився саме зараз.
— Що тут відбувається? — рівним, позбавленим емоцій голосом запитала Марія.
Таня, нарешті помітивши старшу сестру, кинула в’язку вішаків на комод, що стояв поруч. Погляд молодшенької світився непохитною впевненістю у власній правоті.
— А ти що, не бачиш? — пирхнула Таня. — Переїжджаю. Там у коридорі ще три коробки з моїми зимовими речами. Скажи вантажникам, щоб обережніше несли. Це, Маріє, ти свої штори дурнуваті забери. Я завтра нові повішу. Ці темно-зелені мене пригнічують. У мене дитина, їй світло потрібне.
Із глибини коридору долинув надривний дитячий плач. У візочку завовтузився піврічний племінник.
— Переїжджаєш сюди? — Марія перевела погляд на матір.
Лариса Вадимівна відразу ввімкнула режим театральної прими. Вона важко приклала долоню до грудей, закотила очі й видала зітхання такої сили, що на вікнах здригнулися шибки.
— Марієчко, ну не починай, — завуркотіла мати улесливим голосом. — У Танечки біда: зі своїм чоловіком, із цим паразитом, ущент розсварилася. Він же нелюд! Вимагав, щоб вона йому борщі варила. Вигнав дівчинку на вулицю, уявляєш, розлучається вона.
— І чому ця дівчинка не поїхала до тебе? — Марія кивнула на сестру, яка тим часом безцеремонно відчиняла дверцята вбудованої шафи й гидливо морщила носа, розглядаючи Маріїні речі.
Запитання було логічним. У Лариси Вадимівни була своя шикарна двокімнатна квартира в спальному районі. Ідеальне місце для вбитої горем розлученки з немовлям. Мати замахала руками, немов відганяючи рій настирливих мух.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.