Життя без прикрасВідповідь Максима: «Мамо, геніально придумано. У даркнеті вдалося знайти схему такого пристрою; усе необхідне для складання замовлятиму окремо. Мине пів року — квартира звільниться, тоді її й продамо. На виручені гроші ми з Юлією зможемо купити будинок в Іспанії».
Свекруха, яка пригощала нас у вихідні пиріжками, шукала в інтернеті, як убити власних онуків.
— Максима затримали у великому місті. Юлію й Антоніну Яківну теж узяли, — сказала Валерія Денисівна. — Показання вже дають, звинувачують одне одного. Але це ще не всі новини. На жаль, є й інші.
Лікарі дозволили мені поїхати з нею додому. Криміналісти в захисних костюмах і далі працювали у квартирі.
— Перевірили тут усе, — сказала Валерія Денисівна. — Ваш чоловік готував запасні варіанти.
Ми опинилися біля кухонної вентиляції — туди вона мене підвела. Решітку зняли; за нею була невеличка коробочка з порошком сірого кольору.
— Щуряча отрута, модифікована. Якби кондиціонер діяв надто повільно, Максим збирався додавати її в їжу.
Потім ми пішли вниз, у гараж, до мого старенького «Форда». Цією машиною я возила дітей до школи.
— Ось тут подивіться, — механік спрямував світло під колесо. — Гальмівний шланг надпиляний. Залишено рівно стільки, щоб розірвався під час різкого гальмування. Їздити цією машиною було все одно що сидіти на бомбі з годинниковим механізмом.
Мене знудило там-таки, у гаражі.
У квартирі й машині знайшлися три пастки. Він хотів позбутися нас із такою наполегливістю… Не піти, не оформити розлучення — стерти нас із лиця землі, щоб забрати квартиру й страхові гроші. Пів року тому Максим застрахував усіх трьох. Суми були величезні.
Суд тривав довго, давався тяжко. Адвокат радив поберегти нерви, але я домоглася права бути присутньою: хотіла побачити очі чоловіка.
За ґратами сидів змарнілий Максим. Зламаним він не здавався. Каяття я в його погляді не знаходила — лише злість зацькованого звіра.
— Убивати я їх не збирався! — кричав він під час перехресного допиту. — Мені потрібно було, щоб захворіли! Оксану визнали б недієздатною, я став би опікуном! Я не знав, що від цього помирають!
— Підсудний, у вас хімічна освіта, — холодно відповів прокурор. — Смертельні дози талію вам чудово відомі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.