Життя без прикрас
— У тебе сто сорок тисяч на накопичувальному рахунку лежать без діла. А моїй мамі зуби протезувати треба, — оголосив Олексій, не відриваючись від новин.
Ірина так і залишилася стояти з чашкою свіжозавареного чаю. Над порцеляною вилися тонкі спіралі пари, розчиняючись у повітрі. Вона повільно повернулася до дивана. Чоловік улаштувався там із виглядом римського патриція, до якого щойно дійшли лихі звістки з провінції.
— Олексію, ці гроші відкладено не про всяк випадок. — Голос у неї був підозріло спокійний. — Це цільовий резерв. Перед зимою треба міняти склопакети, ще належить оплатити страховку на машину. І рахунок, якщо я нічого не плутаю, мій. Я ж не з’ясовую, куди перераховують твою зарплату.
— Ось знову: моє, твоє, починаєш ділити. — Олексій перекотився на спину з театральним зітханням. — Ми ж сім’я. Родичам належить допомагати одне одному. Мама на мене все життя витратила, пенсія в неї копійчана. А ти отримуєш як директор заводу. Чому б не поділитися?
Варто було заговорити про чужий гаманець, і щедрість Олексія роздувалася, мов повітряна куля. Потреба залишатися чудовим сином і братом чужим коштом у нього була величезна й невикорінна. Сам він продавав меблі в салоні із середнім чеком, заробляючи рівно третину того, що приносила додому дружина.
Зарплату Ірині ніхто не дарував. У будівельно-монтажному тресті вона працювала провідною інженеркою-проєктувальницею: креслення, розрахунки, тримальні конструкції, жорсткі суперечки із суміжниками. Удавати роботу тут було неможливо — за результат і платили гідно.
— Минулого місяця твоя мама знайшла сорок тисяч на дачну гойдалку з навісом. — Ірина поставила чашку на стіл. — А Наталя два тижні тому показувала новий смартгодинник. Нехай звідти й беруть на протезування. Я свої заощадження витрачу на вікна. Більше обговорювати нічого.
Вона повернулася й вийшла на кухню. З дивана долинало обурене сопіння: Олексій терпіти не міг, коли суха реальність розбивала його грандіозні задуми.
Наступного дня Ірина перевіряла проєкт теплового вузла для нового житлового комплексу. За трубами, вентилями, тиском і розрахунками стояла зрозуміла їй передбачуваність. Неправильно вибраний діаметр труби обертався проривом; фантазіям фізика поблажок не давала. У сімейному житті, на жаль, ті самі закони чомусь діяли інакше.
В обід креслення довелося відкласти: від Наталі прийшло голосове повідомлення. Двадцятирічна зовиця навчалася на економічному факультеті, хоча її знайомство з економікою, здавалося, обмежувалося глянцевими журналами. З телефона долинуло бадьоре щебетання:
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.