Життя без прикрас
— Ірино, отже, ти й справді стала дружиною водія? — Павло зупинився біля нашого столика й голосно зареготав. — Сім років була заміжня за мною — і після цього нікого кращого не знайшлося?
Поруч із ним стояла Оксана, його нова дружина. Вона навмисно поправила браслет із діамантами, і на її губах з’явилася поблажлива усмішка. Я неквапом опустила виделку на тарілку. Потім подивилася на Павла.
— Знайшлася людина, якій мені не потрібно день у день доводити, що я чогось варта.
— Гарно звучить, — усміхнувся він. — Тільки йому відомо, у скільки обходиться таке життя? Чи за вечері тепер платиш ти?
Микола помітив, що Оксані заважає сумочка, спокійно відсунув стілець, що стояв поруч, і запропонував їй сісти. Вона здивовано подивилася на нього, наче така ґречність була чимось несподіваним для звичайного водія.
— Дякую, я постою, — холодно відмовилася вона.
— Як вам зручно, — відповів мій чоловік.
Павло звик до зовсім іншого ставлення: перед ним виправдовувалися або намагалися заслужити його прихильність. Микола не намагався ані сподобатися йому, ані щось пояснити. Найбільше Павла дратувало те, як незворушно й спокійно тримався Микола.
— Іро, я ж казав: без мене ти далеко не підеш. Забула, як ридала, коли я оголосив про розлучення? Ну й чого ти досягла? Дорогий ресторан, а поруч людина, якій до кінця життя возити сторонніх.
Давній біль озвався в мені, але я зберегла спокійний вираз обличчя. Рік тому все було саме так: Павло складав речі у валізу, я плакала. Причин свого відходу він не приховував.
— В Оксани батько — власник будівельної компанії. Гроші, зв’язки, можливості, — казав він тоді. — З тобою я тільки час марную.
Я була бухгалтеркою в маленькій фірмі, жила в орендованій квартирі. Багатства в мене не було, а Павло сприймав моє скромне становище як власне приниження. Йому потрібні були дорогі машини, будинок за містом, запрошення на ділові зустрічі, куди допускали не кожного. Оксана могла все це йому дати. Він пішов без жалю.
Після розлучення я кілька місяців жила ніби в тумані. Сім років, здавалося мені, нічого не означали. Я звинувачувала себе: стільки часу підтримувати людину, яка соромилася того, як я живу.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.