Життя без прикрас
— Олю, мені потрібно з тобою поговорити. Це серйозно.
Ольга тривожно глянула на чоловіка. Серце наче стиснула крижана рука. Розмову, якої вона сама хотіла ще до його хвороби, тепер починав Віктор. Але напад надовго відправив молодого, на вигляд здорового чоловіка до лікарні, і все інше втратило значення.
У перші дні ніхто не міг сказати, чи виживе він. Оля майже перестала спати: думала лише про чоловіка, а від кожного дзвінка здригалася, боячись почути погані новини з лікарні. Підозри в невірності, які раніше здавалися майже безсумнівними, тимчасово відступили. Хай усе виявиться хоч як — аби тільки Віктор залишився живий.
Він вижив. Після реанімації його перевели до загального терапевтичного відділення, а сьогодні нарешті виписали. Ольга взяла відгул, щоб самій зустріти чоловіка й привезти додому. Вона так довго чекала цього дня, що ще недавно не уявляла нічого важливішого за його повернення.
Серце. І все-таки важко було повірити, що підвело саме воно. Віктор залишався для неї сильною, енергійною людиною, яка дбала про себе. Узимку він ходив на лижах, відвідував тренажерний зал, улітку бігав уранці в місцевому парку. До здорового способу життя намагався привчити й дружину, але Оля відверто лінувалася. Сам же не обмежувався спортом: регулярно відвідував лікарів, проходив профілактичні огляди, стежив за здоров’ям.
В її уявленні Віктор був скелею, кам’яною стіною — найсильнішою і найневразливішою людиною у світі. З ним можна було не тривожитися, почуватися захищеною. Саме цей спокій колись і підкорив Ольгу, хоча почалося все з одного погляду.
У ресторані того вечора святкували новорічні корпоративи дві фірми — його та її. Спочатку кожен веселився серед своїх колег, не помічаючи іншого. На танцмайданчику вони раптом зіткнулися, зустрілися поглядами й усміхнулися. Від тієї усмішки більше вже не розлучалися. Це було кохання з першого погляду.
Різниця у віці між ними була меншою за рік, проте за самостійністю Віктор здавався набагато дорослішим. Він виріс у селі, у п’ятнадцять років переїхав до міста й вступив до місцевого IT-коледжу. Потім були університет, армія, робота в престижній компанії. На час їхнього знайомства він уже жив окремо, обзавівся квартирою та машиною, тримав на банківському рахунку непогані заощадження.
Оля бачила, що він уміє і заробити, і розпорядитися заробленим. Практичний, хазяйновитий, розумний — поруч із таким не пропадеш. Вона цінувала не так його достаток, як надійність, можливість жити спокійно й не чекати біди. До Віктора її життя не можна було назвати суцільним нещастям, але жилося їй помітно гірше.
Збоку батьківська сім’я здавалася цілком пристойною: мати працювала економісткою на місцевій фабриці, батько служив у поліції. Удома ж усе залежало від того, чи випив він. Напившись, батько ставав тираном, ображав дружину й доньку, жбурляв речі.
Особливо мучительними бували ночі, коли батько рано висипався після п’яного повернення з роботи. Він починав ходити квартирою: засвічував світло, вмикав телевізор, гримів посудом і гупав дверцятами шаф. Мати з донькою не могли заснути до ранку. Щойно дружина намагалася зупинити його, починалося ще гірше — годинні проповіді, лайка, обіцянки покинути роботу.
— От піду з роботи, і що ви тоді робитимете? Як проживете без татка, без його грошей?
Чутливій, тривожній Олі було тяжко все це зносити. Вона не раз просила матір розлучитися, але незмінно чула доводи, перед якими її власне бажання тиші наче нічого не важило.
— Олю, коли він тверезий, це хороша людина. Такому ціни немає. А житло? Нашу двокімнатну на дві однокімнатні не обміняєш. Доведеться йти в гуртожиток, а там ще невідомо, які сусіди трапляться. Може, гірші за нього. На доплату в нас грошей немає, окремої квартири не купити, навіть маленької. Потерпимо. Усі живуть із труднощами, нічого незвичайного тут немає.
Довгий час донька вірила їй. Можливо, так і має бути, а вона сама — примхлива принцеса, якій потрібно, щоб усе робилося за її бажанням. До того ж батько їх утримував, і Оля картала себе за те, що так погано до нього ставиться.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.