Лампа денного світла над столом слідчого видавала монотонний, надокучливий звук. Плафон був укритий шаром сірого пилу й дрібними висохлими мошками, утворюючи подобу мутного вітража. Віктор сидів на стільці з розхитаною спинкою. Дермантин на сидінні давно луснув, оголивши крихкий жовтий поролон. У тісному кабінеті на третьому поверсі пахло кислим тютюном, дешевою розчинною кавою й залежаним папером, відсирілим від часу.
Слідчий Кузьмін, огрядний чоловік з одутлим, землистим обличчям і глибокими тінями під очима, перекладав аркуші в тонкій картонній папці. Його пальці, пожовклі від нікотину, залишали ледь помітні вологі сліди на сірому папері протоколів. За вікном монотонно гудів транспорт, але тут час ніби груз у густому повітрі.
— Ви розумієте, Мельник, що ваша заява ускладнює життя всім? — Кузьмін не підвів очей. Він із силою чиркнув кульковою ручкою по стільниці, розписуючись на якомусь бланку. — Десять років минуло. Справа припадає пилом в архіві. А тепер ви приносите це.
Віктор мовчав. Він опустив праву руку в кишеню брезентової куртки й намацав там важку латунну защіпку. Метал укрився зеленим нальотом окису. Гострі, нерівні краї зламаного кріплення впивалися в загрубілу подушечку великого пальця. Фізичний тиск допомагав зосередитися.
— Я приніс те, що знайшов, — голос Віктора прозвучав глухо, без інтонацій.
— Знайшли. У лісі. Випадково. — Кузьмін нарешті підвів погляд. Його очі були водянисті, червоні від недосипу. — Експертиза триватиме місяцями. У нас поточних глухарів на два відділи вистачить. А тут ви зі своєю валізою. І з цією макулатурою… — він кивнув на пластиковий пакет для речових доказів, що лежав на самому краю столу. — Як ви взагалі там опинилися?
Віктор витяг латунну защіпку з кишені. Поклав її на порізану канцелярськими ножами поверхню столу. Шматок металу глухо стукнув об дерево.
— Корови маршрути не погоджують.
Кузьмін шумно видихнув, відсунув папку й потягнувся до пачки сигарет.
Віктор дивився на защіпку. Три дні тому вона ще трималася на товстій, прогнилій шкірі.
Ранок вівторка почався о пів на п’яту. Повітря в сінях стояло студене, просякнуте звичним запахом сирої овечої шерсті й мишей. Віктор натягнув холодні гумові чоботи. Лівий чобіт звично скрипнув — тріщина на згині пропускала вологу, якщо довго стояти в калюжі, але на нові поки не було зайвих грошей. Він накинув стару штормівку з протертими до білизни ліктями й вийшов на ґанок.
Густий, сизий туман лежав над подвір’ям, скрадаючи обриси дерев’яного сараю й похиленого паркану. Трава блищала від важкої, холодної роси. Кожен крок по розкислому після нічного дощу ґрунту відгукувався глухим чавканням.
У сараї було тепліше. Пахло парним молоком, прілим сіном і гноєм. Корова Зірка шумно зітхнула, переступаючи важкими копитами по дерев’яному настилу. Віктор узяв вила з держаком, відполірованим десятками років ужитку, і методично накидав свіжого сіна в годівницю. Рухи були завчені, автоматичні. Життя складалося з цього монотонного ритму. Відхилення від нього завжди вимагали зайвих зусиль.
Коли розвиднілося, туман трохи розсіявся, повиснувши рваними вологими клаптями на гілках старих яблунь. Віктор відчинив ворота. Зірка неквапливо вийшла на розмиту ґрунтову дорогу. Він ішов слідом, спираючись на довгу гладеньку палицю з ліщини.
Вони попрямували до пасовища за старою лісосмугою. Земля тут була нерівна, порита глибокими балками й густо поросла колючим чагарником. Праворуч тяглася лінія високовольтних передач, дроти низько гули у вогкому повітрі. Ліворуч починався крутий спуск у Лисий яр — місце темне, заросле диким шипшиною й буреломом. Місцеві туди не спускалися. Там було надто сиро, а навесні на дні збиралася тала вода, перетворюючи вузький рів на непролазне, гниле болото.
Зірка зазвичай паслася на пологому схилі, повільно пересуваючись від одного куща до іншого. Віктор сів на повалений стовбур берези, дістав із внутрішньої кишені металевий термос і налив гарячого чаю в кришку. Пара густо піднялася в холодне ранкове повітря. Він зробив ковток. Гіркий, міцно заварений чай обпік горло.
Коли Віктор опустив кришку, він помітив, що Зірки немає на звичному місці. Звук дзвіночка теж зник….
