Життя без прикрасОля часом думала, що погодилася б на цілковиті злидні, аби тільки жити спокійно. Знову заводила з матір’ю розмову про розлучення. Та у відповідь співала все тієї ж: батько хороший, він заплутався; страшно залишитися без даху над головою; без його зарплати їм не вистачить грошей на життя.
А потім батько цю зарплату втратив. Керівництво довго дивилося крізь пальці на його витівки: він міг запізнитися, прийти з похмілля й просто на роботі випити ще. Але одного разу за цим його застав перевіряльник. Батька звільнили без права повернутися, з вовчим квитком.
Після звільнення домашнє пекло стало ще тяжчим. Ходити на службу більше не потрібно було, і батько пив без просвітку. Обличчя набуло сірого, безживного відтінку, очі залишалися каламутними й злими. Але найстрашніше було те, що він почав заговорюватися й бачити щось, чого інші не бачили.
До лікарні він навідріз відмовлявся звертатися. Мати намагалася переконати його хоча б показатися лікареві й щоразу накликала на себе новий напад гніву.
— Он ти чого домагаєшся! Думаєш, я не розумію? Ви з Оленькою вирішили мене в дурку запроторити, щоб без мене тут розкошувати. Не діждетеся!
До лікарні його все-таки забрала швидка — з вулиці. Після чергових веселих посиденьок у приятеля-пияка батько не дійшов додому, впав на дорозі й, здавалося, заснув. Пролежав він там довго. Можливо, люди проходили повз і не звертали уваги: з ним таке траплялося, сусіди звикли. Лежить, проспиться та й піде додому. Тепло, замерзнути не повинен.
Але це був серцевий напад. Хтось усе ж викликав швидку, лікарі застали батька живим і встигли доправити його до лікарні. Він ще провів якийсь час у реанімації, проте серце не впоралося.
Звістка приголомшила Ольгу. Їй було шкода батька, і водночас вона відчувала полегшення. Усе скінчилося: більше не буде пиятик, п’яної лайки, ночей, коли неможливо заснути. З матір’ю вони нарешті зажили тихо, спокійно.
Вступ до університету, навчання, потім робота змінювали заняття Олі, але не звичний уклад. Вона й далі жила з мамою в батьківській квартирі, займала свою дитячу кімнату й була цим задоволена. Подруги зустрічалися з хлопцями, виходили заміж, одна за одною ставали матерями. Олі й без цього було затишно.
Іноді все ж з’являлася туга за чимось іще не звіданим, і тоді вона погоджувалася на побачення. Зазвичай вистачало кількох зустрічей, щоб знову переконатися: стосунки їй не потрібні. У кожному можливому супутникові життя з часом починав ввижатися батько. А що, як і ця людина одного дня почне поводитися так само? У знайомих із сайтів вона помічала ледь вловні ознаки, робила висновки — і щоразу знаходила привід насторожитися.
З Дімою вийшло інакше: вони зустрічалися цілих три місяці. Тихий, спокійний, зрозумілий, він подобався Олі. Разом вони з’їздили на чотири дні до столиці, гарно погуляли. Здається, саме тоді вона вперше відчула себе дорослою і щасливою.
Але на дні народження їхнього спільного приятеля Діма напився. У такому стані він здався Ользі надто схожим на батька, і після свята вони розійшлися. Вона не могла залишатися з людиною, від якої чекала загрози своєму спокою. Хай її життя й не було яскравим, зате було затишним і передбачуваним. Сімейного гармидеру Оля наїлася ще в дитинстві й повторення не хотіла.
— Подруги давно заміжні, а ти все сама, — бідкалася мати. — Придивилася б до когось уважніше, знайшла хорошого хлопця. Я ж уже про онуків мрію.
Ці вмовляння дивували Ольгу. Мати сама була такою нещасною в шлюбі, а доньку вперто підштовхувала туди ж. Із Віктором, однак, усе виявилося інакше. Оля майже відразу відчула: це її людина. З ним було спокійно, легко, приємно, а від його уважного, ніжного погляду все всередині переверталося від щастя.
Вони одружилися й стали жити у квартирі Віктора. Спільне життя подобалося Ользі цілком, без застережень. Особливо тішило, що чоловік не пив навіть на свята й не курив. Він міг піти з приятелями до бару чи клубу й повернутися з ясною головою. Виявилося, і так буває. Для Олі Віктор був ідеальним чоловіком.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.