Наречена запросила ворожку на весілля заради жарту, але та підійшла до свекрухи й указала на неї

— Сходи по морозиво. Я вчора на фізкультурі ногу підвернула.

Дівчина поквапилася виконати прохання. Галина шепотіла їй услід:

— Сергійко мій. Я давно його кохаю. Надто багато ти про себе уявила! Не буде у вас щастя. Ні сина, ні доньки у вас не буде.

Картина розлетілася на тисячі уламків. Тепер Марина ніби дивилася наступний кадр фільму: кухня, чоловік перед тарілкою вистиглого супу, жінка зі сльозами в очах.

— Сергію, я розумію і прийму все як є. Ми п’ятнадцять років одружені, і весь цей час ти був мені вірний. Разом чекали, коли вдома залунають дитячі голоси, але я не можу мати дітей. Я не триматиму тебе. Іди туди, де твоя мрія скоро здійсниться.

— Я досі не вмію без тебе жити, — відповів він. — Якщо зможеш пробачити, якщо приймеш, житиму на дві сім’ї.

Телефонний дзвінок відвернув жінку від розмови. Вона відповіла:

— Так, Галочко. Ні, я не плачу, здалося тобі. Звісно, завтра побачимося на роботі, як домовилися. Ти маєш рацію, добре, що ми закінчили один виш і відтоді не розлучалися. Я тебе теж люблю.

Видіння зникло. Марина ненадовго провалилася в темну порожню прірву. Виникло відчуття, ніби вона опинилася на дні криниці, але невдовзі воно минуло.

На зміну темряві прийшло чорнильне небо з міріадами зірок і місячним серпом. Марина знову спостерігала чуже життя. Легкі хвилі набігали на дрібну гладеньку гальку; було тепло й вітряно, у повітрі плив аромат квітучих магнолій. На парапеті набережної сиділи чоловік і жінка. Вона наступала словами, він захищався.

— Я так чекала цієї поїздки! Думала, ми тут будемо разом.

— Галю, я тобі нічого не обіцяв. Ти попросилася у відпустку з моєю компанією. Чому з цього має вийти курортний роман? Мені подобається інша. Давай на цьому закінчимо, поставимо крапку. Ходімо краще поплаваємо.

Він зняв шорти й майку, пирхнув і зауважив, що ввечері вода все ж прохолодніша, ніж удень. Галина відповіла нещирою усмішкою. Купальника в неї не було, тому заходити в море вона не збиралася навіть тепер, коли довкола майже нічого не було видно.

Чоловік відплив подалі від берега. Очі Галини звузилися в темні щілинки. У голові її лунали злі слова:

— Пливи, невтомний донжуане. Я тобі не підходжу? Тоді хай ніхто за все життя не підійде. Заводитимеш романи, та все намарно. Від жінок утомишся, а єдину не зустрінеш. Нікому не дам вийти з води сухим і щасливим. Раз вийшло не по-моєму, сто разів пошкодуєш, що тут, на цьому березі, був не зі мною.

Уві сні Марина гірко зітхнула, але важкі повіки не піднялися. Рахул перевірив її пульс. Досвід підказував йому, що поки не треба її турбувати: жінка пережила сильне потрясіння, надто багато емоцій.

А Марині вже снилася нова сцена. У затишній однокімнатній квартирі було мирно й спокійно. Дитина посопувала в ліжечку. Під вікном першого поверху пролунав голос, і господиня поквапилася до вікна.

— Галочко, чому не заходиш? Посидимо, поговоримо. Паша нам свою фірмову каву зварить. А в мене шарлотка щойно готова — є чим пригостити!

Вона розчинила двері, допомогла Галині зняти пальто й довгий шарф. Повз них майнув чоловік, який поспішав варити каву. Обидві жінки пішли слідом до невеликої, зі смаком оздобленої кухні. Господиня лагідно гладила Пашу по спині.

— Що б я без тебе робила, рідний? Університет допоміг закінчити, із сином ночами сидів, поки я відсипалася, а вранці на роботу біг. Люблю тебе, мій вірний помічнику! — Вона повернулася до Галини, не перестаючи говорити. — Не розумію жінок, які чоловікам зраджують. Штамп у паспорті ж не бирка «зайнято». Це дві долі, сплетені в один клубок. А інша вертихвістка з таким чудовим чоловіком усе шукає пригод. Я б ніколи так не зробила.

Вона схаменулася, почала розкладати шарлотку по тарілках і розповідати про підхожі яблука, які вдало купила на ринку для цього британського пирога. Господиня говорила без угаву. Галина тим часом дратувалася дедалі сильніше: очі темніли, пальці самі собою стискалися в кулаки.

Щоб не виказати заздрість, вона старанно відламувала пиріг, запивала кавою. Потім різко поставила чашку й уп’ялася поглядом у спини подруги та її чоловіка. Усередині кожне слово лунало окремо, по складах: