Чоловік пів року відкладав переїзд до новобудови, але одного разу Іра побачила у своїх вікнах світло й чужу білизну

— У таку квартиру заїжджати не можна. Картонна коробка зі шпалерами, більше нічого! — Саша потряс блискучою в’язкою, наче в руці в нього були радіоактивні відходи, а не ключі від власного житла. — Економклас, Іро. На плінтуси подивися: пресований пил! Тиждень протримаються — і відваляться. А сам будинок ще рік осідатиме, може, півтора. Витратимося на гарне оздоблення, а воно все тріщинами піде.

Посеред порожньої вітальні стояла Іра. Тут пахло свіжим клеєм і дешевим ламінатом; світла простора квартира виглядала цілком готовою до життя. Рівні стіни, встановлена сантехніка — забудовник виконав обіцянку: «Заїжджай, став диван і живи». Саша, однак, обходив кімнату з гидливо скривленим носом і простукував підвіконня кісточками пальців. Наче виконроб зі стажем, якому конче треба відшукати приховану плісняву.

— Поки що залишимося в твоїх, — вирішив він, ховаючи ключі до куртки. — Бетонний каркас осяде, усе стане на свої місця. А я за цей час назбираю грошей на пристойні матеріали. Хорошого дизайнера запросимо. Із цієї коробки зробимо цукерочку: італійська плитка, тепла підлога… Зараз сюди переїжджати — самих себе не поважати.

Іра дивилася на чоловіка, трохи дивуючись. Для неї готовність житла визначалася без складних розрахунків: труби сухі, унітаз встановлений, електрика є. Можна привозити речі. Але Саша міркував про фізику багатоповерхових будинків і мікротріщини несучих конструкцій із таким захватом і впевненістю, що бажання заперечувати зникало.

На руках сопів тримісячний Мишко. Йому були потрібні тиша, спокій і увага будь-якої пори доби. Чоловік узявся влаштувати ідеальне сімейне гніздечко — чи варто було зарубувати таку ініціативу на корені? Іра не стала сперечатися.

За гарними планами про дизайнера й дорогу плитку лишався іпотечний платіж. Його щомісяця вносили батьки Іри, Степан Васильович і Людмила Григорівна. Люди старого гарту, із залізобетонним почуттям відповідальності, вони вважали свою допомогу необхідною: донька сидить у декреті на копійчану допомогу, зятеві ще треба розкрутити кар’єру. Нехай молоді не гризуться через гроші на підгузки та комунальні рахунки.

Заради цього Степан Васильович брав додаткові зміни в автосервісі, хоча суглоби вже рипіли. Людмила Григорівна рано вийшла на пенсію, але продовжувала працювати на пів ставки в реєстратурі поліклініки. Удома вона так майстерно перекроювала витрати, що однієї курки вистачало на три різні страви на тиждень уперед.