Свекруха почала виносити продукти з ювілею Марини, але з гостьової спальні вийшли

— Це ще що таке? — вона підозріло втупилася в бік коридору. — У вас тут дах валиться чи труби гудуть?

— Труби, Оксано Дмитрівно, виключно труби, — кивнула Марина, наливаючи собі в кухоль холодного морсу. — Дачні комунікації, знаєте, живуть своїм життям. Ви сир із блакитною пліснявою братимете? А то він пахне специфічно. Боюся, в автобусі сусідів порозлякуєте.

— Нічого, потерплять, — свекруха спритно змахнула сир у пакет. — Значить, так. Я зараз їду автобусом на одинадцяту годину, а Віктор прямо туди, на ділянку, до мене під’їде. Ти йому не надзвонюй, не відволікай від керма.

За дверима спальні знову пролунав гуркіт. Цього разу до звуку тіла, що падало, додався густий вібруючий позіх невідомої істоти, який перейшов у радісне скавуління. Марина ковтнула морсу й примружилася. Вона знала, хто зараз прокидається в тій кімнаті. Ще вчора пізно ввечері, коли Віктор уже спав, на дачу безшумно вкотився тонований позашляховик. Із машини вибрався двоюрідний брат Марини Тимофій, двометровий велетень, капітан поліції, майстер спорту з вільної боротьби й власник важкого характеру з напрочуд швидкою реакцією.

Тимофій приїхав просто з важкого чергування з обласного центру. З ним прибули двоє товаришів по службі — Роман і Микола. Такі самі фактурні, плечисті хлопці в цивільному, які могли б працювати дублерами скель у пригодницьких фільмах. Трійця пообіцяла Марині розставити важкі столи в яблуневому саду, наносити дров, посмажити м’ясо й загалом забезпечити залізний порядок на ювілеї. Але спочатку їм треба було поспати хоча б кілька годин.

На додачу до поліціянтів прибув особистий улюбленець Тимофія — ротвейлер Дружок. Пес являв собою шістдесят кілограмів литих м’язів, слини й цілковитої цуценячої добродушності. Дружок вважав себе мініатюрним диванним песиком і обожнював сидіти в людей на колінах, що з його габаритами зазвичай викликало легку паніку в непідготовлених гостей. Оксана Дмитрівна всього цього, звісно, не знала. Вона була впевнена, що на дачі перебуває тільки невістка, яку гріх не грабувати, прикриваючись материнським авторитетом.

Тим часом свекруха закінчувала пакувати другу сумку. Її обличчя розчервонілося від старання, волосся розтріпалося, але в очах горів вогонь переможця.