Життя без прикрасПовернувшись до будинку, який йому більше не належав, Сорокін застав Марину на дивані. Вона трималася за голову й голосила:
— Денисе, усе розвалюється. Нас загнали в глухий кут.
— Стули пельку, — огризнувся він. — Дай подумати.
— Та що тут іще думати? Тікати треба, поки можна!
— І куди я побіжу без грошей? Лариса все заповіла цьому клятому дівчиську. У мене була сама лише жалюгідна зарплата за три роки, та й ту давно витрачено.
— Що ж ти збираєшся робити?
Він не відповідав. Слідчий далі копав, детектив знаходив докази, свідки розповідали все, що знали. Арешт був близько. Денисові потрібен був план, нехай ризикований, нехай відчайдушний, — без нього всьому кінець.
Узявши телефон, він набрав одного з найнятих охоронців.
— Мені потрібно все про Кравець. З’ясуй, де вона живе, куди ходить на роботу, хто її охороняє. За відомості заплачу вдвічі більше, ніж зазвичай.
Отримавши згоду, Денис закінчив розмову. Марина дивилася на нього з жахом.
— Ти зовсім здурів? Після всієї цієї історії знову…
— Відступати я не збираюся, — обірвав він. — На цю бабу в мене пішло три роки. Три роки! І все тепер отримає санітарка? Не бувати цьому. Я доб’юся відмови, хоч би чого це коштувало.
Марина підвелася з дивана.
— Добивайся без мене. За твою помсту я до в’язниці не піду.
— Тоді вали. Ти мені більше не потрібна.
Вона пішла, грюкнувши дверима.
У темряві Денис сидів сам і важко дихав. Його переповнювала ненависть: Лариса обдурила, Юлія вкрала майбутнє, Марина втекла, покинувши його самого. Гуменюк перетворив усе на юридичну війну. Але здаватися Денис не збирався. Ніколи.
Костюк тим часом вивчав висновок зі столиці, який надійшов раніше, ніж очікували. Експерти дали однозначну відповідь: Ширяєва померла від поліорганної недостатності, спричиненої систематичним уведенням токсичного препарату. За концентрацією речовини в тканинах установили, що отруєння тривало щонайменше три місяці.
Слідчий зателефонував Гуменюкові.
— Олексію Артемовичу, отримав висновок експертизи. Отруєння доведено. Виношу постанову про притягнення Сорокіна як обвинуваченого, на завтра викликаю його на допит.
— Він же спробує втекти.
— Не виключаю. Тому звертаюся до суду: проситиму взяти його під варту. І небезпека втечі, і тиск на свідків очевидні.
— Так, згоден. Повідомляйте, як просуватиметься справа.
Після дзвінка Володимир Єгорович узявся до документів. Зашморг затягувався: Сорокін невдовзі мав опинитися за ґратами, де йому й місце.
О восьмій ранку кур’єр передав Денисові конверт і попросив розписатися. Усередині була повістка: його викликали на допит як обвинуваченого. Убивство. Денис прочитав її, потім ще раз. Експертиза, отже, вже готова. У слідчого є докази. Більше чекати не можна.
Він кинув повістку на стіл і схопив телефон.
— Дізнався точну адресу Кравець у Верболінську?
— Вона винаймає кімнату: вулиця Медунична, будинок 17. Постійної охорони поруч немає, лише Камінський час від часу приїжджає.
— Добре. Скільки з мене?
— П’ятдесят тисяч.
— Заплачу. Але знадобиться ще дещо. Треба її добряче налякати, щоб зрозуміла: або відмовляється від спадщини, або…
— Знову? А з поліцією як? Може, її й удома стережуть.
— Не дрейф, тихо все провернемо.
— А що означає «або»? Її потім у канаві знайдуть? — Після паузи співрозмовник додав: — Тут і ризик інший, і плата має бути інша.
— Дам сто тисяч готівкою. Половину отримаєш одразу, решту — коли закінчиш.
— Коли виїжджати?
— Сьогодні ввечері. Я їду сам, ти зі мною. І ще одного візьмемо, надійного.
— Домовилися.
Денис вимкнув телефон. Адреналін зашкалював; він усвідомлював, що затіває божевілля. Слідчий уже сидить на хвості, завтра допит, після якого можуть заарештувати. Але бездіяти означало остаточно програти.
Він чіплявся за розрахунок: якщо Юлія відмовиться від спадщини, справа розсиплеться. Не буде спадщини — зникне мотив, а без мотиву обвинувачення стане слабшим.
Сорокін зібрав речі, гроші, документи, прихопив запасний телефон. Домробітниці залишив записку: поїхав до друга на пару днів, бо нерви не витримують. Потім сів у машину й вирушив на зустріч з охоронцем.
У Верболінську Юлія Кравець тим часом закінчувала робочий день.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.