Життя без прикрасКамінський розшукав медсестру й поговорив із нею неофіційно.
— Пам’ятаєте відвідування, коли Сорокін приніс дружині термос із чаєм?
— Пам’ятаю. Лариса Василівна відпила трохи й поскаржилася на гіркоту. Я вирішила, що надто міцно заварено.
— Як чоловік відреагував?
— Та ніяк особливо. Усміхався, сказав, що вона завжди вередувала.
Детектив записав її розповідь. У стіні обвинувачення з’явилася ще одна цеглинка.
Водночас Камінський стежив за тим, що Сорокін робив після оголошення заповіту. Денис найняв у приватному охоронному агентстві двох міцних хлопців. Ті прочісували місто: розпитували колишніх колег Юлії, її знайомих і сусідів, намагаючись установити, куди вона поїхала.
Про ці пошуки Олег доповів Гуменюкові.
— Сорокін узявся за справу всерйоз. Його люди дісталися до кімнати на околиці, яку винаймала Кравець, і поговорили з господинею. Вона сказала: дівчина виїхала тиждень тому, нової адреси не залишила.
— Зможуть її розшукати?
— З їхніми можливостями це питання часу. Треба їх випередити. Пропоную влаштувати зустріч Кравець із людьми Сорокіна під нашим наглядом. Запишемо, як її залякують, як тиснуть на неї. Отримаємо підставу ще для однієї справи — про погрози й примушування до укладення угоди.
Олексій Артемович обміркував пропозицію.
— Ризик є. Але може спрацювати. Обговорю це з Юлією.
Адвокат зв’язався з дівчиною й пояснив, що вони задумали. Страх заважав їй погодитися; одразу відповіді він не отримав.
— Юліє, вони рано чи пізно дістануться до вас, — переконував Гуменюк. — Краще зустріти їх на умовах, які оберемо ми. Нехай Сорокін думає, що ви готові віддати майно. Ми будемо поблизу, поліція теж. Вам не дадуть заподіяти шкоди, а його вдасться ще дужче загнати в глухий кут.
— Гаразд, — тихо відповіла вона нарешті. — Я згодна.
Витік інформації влаштував Камінський. Через знайомого з охоронного агентства він передав людям Дениса зачіпку: Кравець влаштувалася в невелику приватну лабораторію в сусідньому місті Верболінську. За два дні відомості дійшли до Сорокіна. Той одразу вирушив туди з Мариною Сидоренко та двома охоронцями.
Вони збиралися знайти дівчину й залякуванням змусити її підписати відмову. Якщо першого натиску не вистачить — посилити його. Увечері, коли Юлія вийшла з лабораторії, її вистежили й оточили на безлюдній вулиці.
Денис з усмішкою виступив уперед.
— Юліє Іванівно, от ми й зустрілися! Поговорімо.
Вона відступила. Сорокін і далі говорив неголосно:
— Тобі дісталося моє, те, на що я маю повне право. Я був чоловіком Лариси, три роки її доглядав. А ти вчасно нагодилася, випадкове дівчисько. По-твоєму, так і має бути?
Юлія не відповіла. Денис вийняв із кишені папери.
— Тут відмова від спадщини. Ставиш підпис, отримуєш триста тисяч. І з боргами розрахуєшся, і нове життя почнеш. Не захочеш… — Він кивком указав на охоронців. — Потім пошкодуєш.
— Підписувати не буду, — насилу промовила Юлія.
Сорокін насупився, а Марина наблизилася до дівчини.
— Люба, ти ще не зрозуміла, з ким маєш справу, — заговорила вона вкрадливо. — Денис від свого не відступається. Не підпишеш по-доброму — він змусить. І буде боляче. Ти б про себе подумала, здоров’я поберегла.
— Моя відповідь — ні.
Один з охоронців рушив до неї, але з-за рогу вже вийшов Камінський. Слідом з’явилися двоє поліцейських у формі.
— Поліція! Усім стояти!
Денис застиг. Марина зблідла; охоронці перезирнулися, не знаючи, що робити.
Камінський підійшов до Юлії.
— Ви цілі? Усе гаразд?
— Так, — відповіла вона, усе ще тремтячи, але не втрачаючи самовладання. — Вони вимагали відмовитися від спадщини, погрожували мені.
Поки поліцейський записував її слова, Сорокін заходився виправдовуватися:
— У нас була звичайна розмова. Ніхто їй не погрожував.
— Розмову записано від початку до кінця, — сказав Камінський, виймаючи з кишені Юлії диктофон. — І ваші слова про те, що за відмову вона пошкодує, теж.
Денис зрозумів, що спіймався. Поліцейські склали протокол, його й Марину затримали для пояснень. Охоронцям дозволили піти, зобов’язавши їх з’явитися за викликом.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.