Життя без прикрас— Денисе Леонідовичу, вам висунуто обвинувачення в умисному вбивстві дружини, Ширяєвої Лариси Василівни, яку ви систематично отруювали. Крім того, вас обвинувачують у викраденні Кравець Юлії Іванівни та замаху на її вбивство. Вину визнаєте?
— Не визнаю, — буркнув Денис, похмуро дивлячись на стіл.
— Тоді нагадаю, які докази ми маємо. Експертиза підтвердила отруєння. Свідки бачили, як ви купували препарат без рецепта в аптеці. Камери клініки записали ваші візити з термосом: після принесеного вами чаю дружині ставало гірше. Зрештою, записано вашу розмову з Кравець. Там ви сказали: «Я вбив Ларису. Повільно, методично. Три місяці я підмішував їй отруту в чай. Дивився, як вона марніє. І мені було начхати». Дати послухати?
Денис промовчав. Костюк увімкнув диктофон; голос Сорокіна було чути виразно, кожне слово можна було розібрати. Слідчий зупинив відтворення.
— Голос ваш?
Відповіді знову не було.
— Кравець дала свідчення про викрадення, побиття й погрози вбити її, якщо вона не підпише відмову від спадщини, — продовжив Володимир Єгорович. — Ушкодження зафіксовані лікарями. Охоронці вже підтвердили, що виконували ваші накази. Ви самі загнали себе в глухий кут, Денисе Леонідовичу. Допомогти вам тепер може лише щиросердне зізнання.
Сорокін нарешті підвів голову.
— Мені потрібен адвокат.
— Маєте право. На цьому допит закінчено.
Вийшовши з камери, Костюк набрав Гуменюка.
— Олексію Артемовичу, Сорокіна затримано. За рішенням суду він залишиться під вартою. Тепер ні втекти, ні тиснути на свідків він не зможе. Час братися до наступного етапу.
— Гарна новина. Документи для цивільної справи я готую. Він і далі вимагає скасувати заповіт, тільки позиція в нього стала ще слабшою. Уявіть, що побачить суд: обвинувачений у вбивстві дружини домагається її майна. Цинізм очевидний.
— Тут я з вами згоден. А виграти цей процес він узагалі може?
— Шансів немає. Оформлення заповіту бездоганне: висновок про дієздатність, відео, свідчення нотаріуса. Усе необхідне в нас є. Упевнений, у позові йому відмовлять.
— Отже, залишається кримінальна справа. Я ще збираю докази. Найближчим часом направлю матеріали до прокуратури, щоб затвердили обвинувальний висновок.
— Повідомляйте, коли будуть новини.
Розмова закінчилася. Поки що робота йшла так, як намічав Костюк; він розраховував, що ще через кілька тижнів справа опиниться в суді.
Юлія тим часом жила в сусідньому місті — у квартирі, яку винайняв для неї Гуменюк. Тут було безпечно, охорона чергувала цілодобово. Дивлячись із вікна на листопадове небо, вона подумки поверталася на місяць назад. Тоді в неї були миття підлог, злиденна зарплата й наймана кімната. Тепер їй належало прийняти величезний статок; вона стала найважливішою свідкою в кримінальній справі й пережила замах на вбивство.
Гроші поки що не приносили радості. За ними для Юлії стояло життя Лариси Ширяєвої, і прийняти такий спадок означало взяти на себе зобов’язання.
Зателефонував Олексій Артемович.
— Юліє Іванівно, як самопочуття?
— Усе нормально. Синці вже сходять.
— Радий чути. Розповім, що в нас відбувається. Сорокін під вартою, слідчі збирають останні докази, скоро матеріали направлять до суду. Водночас розглядається спір щодо заповіту. Через місяць буде рішення.
— А від мене зараз що потрібно?
— Поки що чекати. Коли викличуть — дати свідчення. І потроху готуватися: після суду все майно Ширяєвої буде повністю у вашому розпорядженні.
Юлія помовчала, перш ніж відповісти.
— Олексію Артемовичу… А якщо мені цього не хочеться?
— Чого саме?
— Грошей цих, будинків, клінік. Усього відразу. Я боюся. Не уявляю, як із таким жити.
Адвокат зітхнув.
— Лариса ж не випадково обрала вас, Юліє. Розгледіла щось, чого не знаходила в інших: може, чесність, може, доброту. Хотіла дати вам змогу жити інакше. Не відкидайте цієї можливості. Розпоряджайтеся грошима, влаштовуйте своє життя. Тільки пам’ятайте про обіцянку: ви маєте довести цю справу до кінця. І доведете.
— Пам’ятаю, звісно.
— Тоді тримайтеся. Залишилося недовго.
Після дзвінка Юлія подивилася на фотографію, отриману від Гуменюка. Знімок жінки середніх літ із розумним обличчям і твердим поглядом. За її плечима були непросте життя, створений бізнес, втрачене кохання; потім прийшли зрада й убивство.
— Доведу до кінця, — тихо промовила Юлія в порожній квартирі. — Обіцяю вам.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.