Життя без прикрасВін повертався думками до палати, до її блідого, змарнілого обличчя. Згадував, що шепотів біля ліжка, як радів, упевнений, що вона нічого не чує. А вона чула. Зрозуміла його й устигла відповісти ударом, після якого йому вже не підвестися.
Денис заплющив очі. У камері було водночас задушливо й холодно; долинало капання води, хропів сусід. Навколо все тривало, а його власне життя наче зупинилося.
Він подумав про Марину. Небезпеку вона відчула й пішла вчасно. Була розумнішою за нього — завжди. Користувалася ним так само, як він користувався Ларисою.
Повернувшись до стіни, Денис перебирав подумки те, що на нього чекало: завтра черговий допит, за ним суд і вирок. Двадцять років. А можливо, більше. Він був упевнений, що звільнення не дочекається: у його віці такий строк здавався смертним вироком.
Він гірко всміхнувся. Лариса розуміла, що робить. Життя йому залишила, а все, заради чого він жив, забрала. Для нього це було страшніше за смерть.
Ззовні пройшли люди — конвой привів нового в’язня. Брязнули двері сусідньої камери. Денис навіть не повернувся. Йому було байдуже; Ларисина перемога була цілковитою.
Через пів року несподівано швидко настала весна. Місто пахло свіжою зеленню. Юлія стояла біля вікна нової квартири, розглядаючи проспект унизу. Світлі просторі кімнати, високі стелі — тепер усе це було її житлом, купленим за Ларисині гроші.
На той час розслідування завершилося й кримінальна справа Сорокіна надійшла до суду. Закінчився й цивільний спір: заповіт визнали законним, волю Ширяєвої — обґрунтованою, а Денисові відмовили в його вимогах. Будинок, клініки, комерційна нерухомість і рахунки офіційно перейшли Юлії.
Вона все ще насилу вірила, що мільйонами розпоряджається саме вона. Лише пів року тому грошей відчайдушно бракувало.
Із цих думок її вивів дзвінок адвоката.
— Юліє Іванівно, вирок оголошуватимуть завтра. Прийдете?
— Обов’язково прийду.
— Тоді о дев’ятій ранку чекаю на вас біля суду.
Наступного дня біля входу до обласного суду її вже зустрічали Олексій Артемович і Ніна. Пройшовши крізь металошукачі, вони піднялися на третій поверх. Невелика зала була повна: журналісти, адвокати, родичі інших підсудних.
За ґратами сидів Денис — схудлий, змарнілий, зі щетиною на обличчі. Поруч була Марина. Їй висунули менш тяжкі обвинувачення, але вона теж була підсудною. Не відводячи очей від підлоги, вона уникала зустрічатися з будь-ким поглядом.
З’явилася суддя, сувора жінка середніх літ; над мантією білів комірець. Усі підвелися. Сівши, вона надягла окуляри й розкрила теку.
— Обласний суд розглянув кримінальну справу за обвинуваченням Сорокіна Дениса Леонідовича у вбивстві, незаконному позбавленні волі та викраденні людини й установив такі обставини. — Суддя почала читати вирок. Юлія вслухалася, не пропускаючи жодного слова. — Сорокін мав намір заволодіти майном своєї дружини, Ширяєвої Лариси Василівни. Для цього він систематично додавав до її їжі та напоїв токсичні препарати, які застосовують у паліативній медицині. Унаслідок цього в потерпілої розвинулася поліорганна недостатність, що спричинила смерть.
Суддя перегорнула аркуш.
— Винуватість підсудного встановлено сукупністю доказів. Судово-медична експертиза виявила в організмі загиблої токсичну речовину в концентрації, що виключає випадкове потрапляння. Фармацевт Цвєткова підтвердила продаж препарату без рецепта. Суд дослідив записи камер аптеки та клініки, свідчення Кравець Юлії Іванівни й аудіозапис зізнання Сорокіна, зроблений під час викрадення Кравець.
Денис не рухався. Зуби його були стиснуті.
— Підсудний також викрав Кравець, домагаючись відмови від спадщини, побив її та погрожував убивством, — продовжила суддя. — Це підтверджено потерпілою, свідками, зокрема поліцейськими, які знайшли її в покинутому ангарі, результатами медичного огляду та записом погроз. — Вона зупинилася й подивилася на Дениса. — Суд визнає його вину повністю доведеною. Обставин, що пом’якшують покарання, не встановлено. Обтяжувальними є корисливі мотиви й особлива жорстокість щодо близької людини. Підсудний не визнав вини й не розкаявся.
Юлія стиснула руки, що лежали на колінах. Гуменюк заспокійливо торкнувся її плеча.
— Суд постановив визнати Сорокіна Дениса Леонідовича винним у вбивстві, незаконному позбавленні волі та викраденні людини, — зачитала суддя резолютивну частину. — Остаточне покарання за сукупністю злочинів — двадцять два роки позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму.
Денис сіпнувся й учепився в ґрати. Поруч схлипнула Марина.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.