Чоловік залишив Оксану з новонародженим без дому, але в пологовому їй зателефонували щодо заповіту

Мати.

О 20:30 зателефонували з незнайомого мобільного номера.

— Оксано Сергіївно, добрий вечір. Перепрошую, що турбую пізно. Дмитро Геннадійович Зайцев. Гадаю, відрекомендовуватися не треба?

Він вимовляв слова неквапливо, оксамитовим голосом; бездоганна дикція виказувала звичку до переговорів.

— Я знаю, хто ви.

— Тоді не відбиратимемо одне в одного часу. Спершу привітаю вас із сином і попрошу вибачення за ранкову історію. Світлана Андріївна запальна, а делікатності їй, на жаль, бракує. Вона діяла з власної ініціативи. Я до цього не маю стосунку й віддаю перевагу відвертій розмові.

— Але ви обізнані з тим, що сталося вранці, — сказала Оксана. — Щойно самі це підтвердили. Отже, однією лише її ініціативою справа не обмежилася.

Після короткої паузи він тихо засміявся.

— Батько недаремно казав про ваш розум. Гаразд, будьмо відверті. Спадщина звалилася несподівано, і ви, певно, вже бачите себе співвласницею успішного виробництва. Доведеться вас розчарувати. У фабрики кредити, борги перед постачальниками, старі верстати. Одержати сорок відсотків — означає одержати сорок відсотків її проблем. Попереду роки судових позовів, суперечок, зборів учасників. Вам із малою дитиною це потрібно?

— Я слухаю.

— Моя ціна — три мільйони. Можу переказати, можу віддати готівкою. Оформлюєте відмову на мою користь, забираєте гроші — і живете без цих турбот. Купите квартиру, займатиметеся сином. Усе інше забудеться, як дивний сон. Повірте, пропозиція щедра.

— Тоді почнімо зі звітності за останні три роки. Надішліть її разом із розшифруванням кредиторської заборгованості, раз кажете про борги. Дмитре Геннадійовичу, я аудиторка. За вечір розберуся, скільки насправді варті ці сорок відсотків. Якщо їхня ціна — три мільйони, можливо, вашу пропозицію варто обміркувати.

Цього разу він мовчав довше.

— Ви навіть не уявляєте, у що лізете. Гадаєте, батько віддав вам частку з любові до людства? А що знаєте про власну матір? Чому її не було з вами двадцять чотири роки?

Крізь оксамит його голосу тепер чувся холодний метал. Оксана міцніше стиснула телефон.

— Вона сиділа в колонії, Оксано Сергіївно. Ваша мати напилася, сіла за кермо й покалічила шістнадцятирічну дівчину. Та й досі не ходить. Батько в мене був м’який, сентиментальний. Не міг собі пробачити, що винуватиця працювала в нашому домі. Ось звідки взялася спадщина. Згадайте про це, коли зберетеся відстоювати її честь у суді. Доброї ночі.

Екран згас. Оксана й далі дивилася на нього, сидячи за кухонним столом. Ірина за стіною читала дітям казку, але слова долинали глухо, наче крізь вату. Данило спав у ногах у кошику для білизни. А з аркуша просто на Оксану дивилося останнє, виведене великими літерами слово.

Мати.

До третьої ночі вона лежала на розкладачці під темною кухонною стелею. У голові повторювалися слова Зайцева: п’яна за кермом, покалічена шістнадцятирічна дівчина, яка й досі не може ходити. Та частина Оксани, яку 24 роки виховувала бабуся, була готова відразу прийняти це пояснення. Мовчання, вигадана загибель, прах над річкою, жінка, яка ховала обличчя, виходячи з актової зали, — усе вкладалося в нього. Мати скоїла злочин, їй соромно показатися дочці.

Та за вісім років роботи з чужою звітністю Оксана звикла перевіряти такі стрункі пояснення. Сентиментальність іще могла пояснити квіти чи зворушливий лист. Віддати 40% бізнесу дочці винуватиці — зовсім інша річ. Тим паче що син самого спадкодавця був пов’язаний із цією історією.

У листі людина, що помирала, написала: «Твоя мати ні в чому не винна». І наказала запам’ятати це, хай би що їй потім казали. Хай би що казали потім. Виходило, старий передбачив цю розмову й відповів заздалегідь.

О третій годині ночі Оксана вирішила: спершу вона дістане відомості з іншого боку й лише після цього піде до матері. У серйозній перевірці не можна довіряти одній стороні, не вислухавши іншу. Іншою стороною для неї була Тетяна Яківна Мельник.

Уранці вистачило 20 хвилин, щоб знайти її без допомоги нотаріуски. На сайті перекладацької агенції був профіль: німецька й англійська, технічні тексти, юридичні документи, медицина. На фотографії — коротко стрижена жінка років сорока з уважним, трохи насмішкуватим поглядом. Під профілем був указаний робочий номер. Оксана набрала його, тримаючи Данила на руках.

— Мельник. Слухаю вас.

— Добрий день, Тетяно Яківно. Мене звати Оксана Бондар.

— Знаю, — перебив низький голос із легкою хрипотою. — Ми тепер начебто сусідки за заповітом. І ви ж дочка Марини Савчук, якщо я не помиляюся? Що ж цікавить спадкоємицю? Чи не претендую я ще й на фабрику? Ні, квартири досить. Щоправда, залишити людині на колесах третій поверх без ліфта — покійний так тонко пожартував, що я й досі намагаюся це оцінити.