Життя без прикрас
— Кому ти потрібна зі своїми мішкуватими светриками? Через тебе тільки сором перед людьми. В інших невістки — аж заздрощі беруть, а в нас посміховисько. Мій Ромочка собі вмить знайде нормальну, яскраву та дзвінку, а ти так і спатимеш зі своїми калькуляторами в обіймах.
Людмила Григорівна нависала над дверним отвором, нагадуючи роздутий кульок із цукровою ватою. Її хімічна завивка підозріло тремтіла в такт кожному отруйному слову. Наталія навіть не повернула голови. Вона спокійно застібала блискавку на величезній картатій сумці. Усередині лежали її особисті речі, винятково її. Поруч у спеціальній переносці несхвально сопів величезний чорний кіт на прізвисько Барсик. Барсик усією своєю двадцятифунтовою котячою душею ненавидів Рому, а Людмилу Григорівну регулярно намагався помітити, справедливо вважаючи, що ця територія потребує жорсткої санітарної обробки.
Рома сидів на дивані, розставивши ноги, й ліниво клацав телевізійним пультом. На його обличчі була та міра самовдоволеної нудьги, яка буває лише в абсолютно впевнених у власній безкарності інфантилів.
— Мамо, ну нехай котиться. Особисто я її тримати не збираюся, — протягнув він, запихаючи до рота жменю солоних горішків. — Я їй казав: «Почни на фітнес ходити, манікюр зроби». Вона тільки з роботи на роботу й вічно з кислою міною. Он Дашка з бухгалтерії пурхає, мов метелик. А ця…
Наталія клацнула замком другої сумки. Різко, голосно. Рома навіть удавився горішком. Вона обвела поглядом щойно відремонтований передпокій. Італійська плитка, дорогі вінілові шпалери, шафа-купе за індивідуальним замовленням. Усю цю розкіш було куплено, привезено й оплачено її руками, її безсонними ночами, після яких ні на який фітнес іти не хочеться.
Два роки тому, коли вони щойно розписалися, Людмила Григорівна влаштувала грандіозні сімейні збори. Свекруха тоді промовляла з таким надривом, ніби відкривала засідання ООН. Суть її монологу зводилася до простої математики. У Роми є дошлюбна однокімнатна квартира в іпотеці. Платити ще десять років. Якщо Наталія, як зразкова дружина, візьметься щосили, знайде підробітки, а Рома трохи стримає свої забаганки, то за пару років кредит закриють. Потім квартирку продадуть, докладуть грошей і куплять розкішну спільну трикімнатну квартиру для майбутніх дітей.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.