Життя без прикрас
— Олю, телятина має в роті танути! Якщо в цьому парному шматку трапляться жили, у мене підшлункова у вузол зав’яжеться й працювати перестане. Ти мене чуєш? Мені можна тільки найніжніші волокна!
З коридору до кухні долинав страдницький голос Лариси Павлівни; навіть гудіння витяжки не могло його заглушити. Ольга стояла біля столу, не відповідаючи. Під степлером лежав цупкий аркуш А4 із черговим довгим чеком. Вона холоднокровно натиснула на степлер.
Клац.
І ще раз.
Аркуші з прикріпленими чеками збиралися в синій пластиковій папці. Та вже так роздулася, ніби в неї похапцем складали папери фінансової піраміди перед приходом податкової.
В отворі дверей з’явився Роман. Мружачись спросоння, він почухав живіт під розтягнутою футболкою й звернувся до дружини:
— Олю, ти вже поквапся. Мама всю ніч промучилася, з боку на бік переверталася. Їй би ще слабосолоної форелі купити й сиру того, з блакитною пліснявою. Який старими шкарпетками пахне. Мама каже, там бактерії корисні, їй для мікрофлори потрібні.
Ольга подивилася на чоловіка. У тридцять два роки він залишався найзвичайнісіньким чоловіком, але власну винятковість вважав чимось даним від народження. Вона акуратно прибрала розбухлу папку в нижню шухляду.
— Отже, ще форель із сиром, — промовила вона безвиразно.
— Ага. І манго візьми, коли по продукти побіжиш. Тільки стигле, а то вчора тверде трапилося, мама ледь зуба не зламала. — Роман позіхнув і повернувся до коридору. — Ключі на тумбочці залиш. У мене сьогодні важливі клієнти на іншому кінці міста. Так, і на вихідних салон пропилосось: учора шаурмою на ходу перекушував, капусти насипав і соусом накапав. Ще мужики на парковці засміють.
У відповідь не пролунало ані слова. Ольга вийняла із сумки автомобільні ключі й поклала на дерев’яну тумбу для взуття. Вони глухо стукнули об дерево.
Вишнева іномарка з’явилася в неї за два роки до знайомства із цим годувальником. Купити нову машину із салону було її гордістю: заради неї Ольга три роки тягнула дві роботи, стояла за прилавком кондитерської, аж поки починав нити поперек, відкладала кожну копійку. Тепер її гордість слугувала Романові безплатною робочою конячкою. Торговому представникові треба було їздити до клієнтів, і особистий транспорт дружини виявився вельми доречним.
Місяць тому в їхній квартирі оселилася Лариса Павлівна.
Свекруха.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодець жінка вогонь
Молодець,жінка суперова