Життя без прикрасРома обмежувати себе категорично не бажав. У нього то ламалася машина, вимагаючи термінових вливань, то планувалася найважливіша поїздка з друзями на хокей, то просто душа просила свята після важкого тижня. А свекруха регулярно навідувалася з інспекціями, водила пальцем по плінтусах і бідкалася, що невістка зовсім занедбала господарство, а Ромочка худне на очах.
І ось учора цей картковий будиночок із гуркотом завалився просто в котячий лоток. Рома поїхав на вихідні, нібито до сусіднього міста, нібито вболівати за улюблену хокейну команду. Наталія залишилася вдома, доробляючи черговий звіт, коли чоловіків планшет, необачно забутий на тумбочці, дзенькнув сповіщенням із хмарного сховища. Автоматична синхронізація фотографій. Страшна сила для тих, у кого рівень інтелекту — як у табуретки.
На екрані світився десяток свіжих знімків. Рома, номер гарного готелю й молоденька стажерка з його роботи на ім’я Анастасія. Анастасія складала губки качечкою, позувала в халаті й демонструвала в камеру новенький iPhone останньої моделі. Той самий iPhone, на який Рома, як з’ясувалося з наступного SMS від банку, взяв споживчий кредит на три роки.
Наталія не стала трощити чоловікову квартиру, в яку вкладалася два роки. Не стала рвати на собі волосся чи жаліти себе. Усередині неї наче ввімкнувся гігантський холодний промисловий рефрижератор, заморозивши всі емоції до стану твердого каменю. Вона просто дістала сумки. Наступного дня до приїзду чоловіка вона зібрала всі свої речі, не забувши й кота. Рома вирішив, що в дружини просто критичні дні, але про всяк випадок зателефонував матері. Свекруха, яка жила в сусідньому будинку, примчала через сім хвилин.
— Ключі на тумбочці. — Наталія підхопила переноску з Барсиком, який на прощання голосно й зневажливо чхнув у бік дивана. — На розлучення подам завтра.
— Ой, налякала, — заверещала Людмила Григорівна, сплеснувши руками. Її персні дзенькнули один об одного. — Та кому ти потрібна? Ще приповзеш навколішки, коли зрозумієш, що без чоловікового плеча пропадеш.
— Не хвилюйтеся, навколо Роми Анастасія повзатиме, — спокійно зауважила Наталія.
— Заздриш, — усміхнулася свекруха. — Анастасійка ж молода, гарна, не рівня тобі, молі блідокрилій.
Наталія нічого не відповіла. Двері за нею зачинилися з м’яким, дорогим клацанням. Дотягувач вона теж вибирала сама.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.