Чоловік залишив Оксану з новонародженим без дому, але в пологовому їй зателефонували щодо заповіту

Оксана вийняла паспорт, але залишила в себе. Замість ручки взяла перший аркуш.

— Оксаночко, усе звичайне, — квапливо заговорила свекруха. — Костянтин Львович фахівець.

— Я теж, — озвалася Оксана, не відриваючись від тексту.

Читала вона неквапно, слово за словом: «Я, Бондар Оксана Сергіївна, відмовляюся за всіма підставами від належної мені частки спадщини, відкритої зі смертю Зайцева Геннадія Петровича, на користь Зайцева Дмитра Геннадійовича. Нотаріус роз’яснив мені положення закону про відмову від спадщини. Наслідки відмови, зокрема неможливість змінити чи відкликати її, мені зрозумілі».

Дійшовши до кінця, вона перейшла до другого аркуша. Заява на посвідчення, паспортні дані вже були надруковані. Їх знала лише Світлана Андріївна: місяць тому, допомагаючи з документами для пологового будинку, вона зробила копію паспорта.

Оксана рівно склала аркуші й поклала поверх них ручку.

— Костянтине Львовичу, поясніть, будь ласка, вголос ці положення про відмову від спадщини. Тут сказано, що ви їх роз’яснили. Ви ж зобов’язані це зробити.

Усмішка зникла. Лісовський кашлянув.

— Це звичайна норма закону. Спадкоємець має право відмовитися від спадщини…

— Яка чомусь опинилася в документах щодо реєстрації мого новонародженого сина. Мені ж саме так пояснили мету візиту.

Відповіді не було.

— Ви знаєте, Костянтине Львовичу, що для реєстрації дитини нотаріус не потрібен? — так само рівно вела вона далі. — Мені сказали, що я оформлюю реєстрацію, а ви збиралися посвідчити відмову від спадщини. На мою думку, це пряме порушення обов’язку роз’яснювати зміст документа, який підписують. Я можу звернутися до нотаріальної палати.

Лісовський побагровів.

— Світлано Андріївно, але ж ви запевняли, що спадкоємиця все знає! Що ви про все домовилися!

Свекруха повернулася до Оксани. Та вперше побачила її зовсім без усмішки: чуже жорстке обличчя, тверді складки біля рота.

— Ти що тут влаштувала? — прошипіла Світлана Андріївна. — Ти хто така? Жебрачку до себе пустили, три роки в моїй квартирі жила, нічого не платила! Чужі гроші з неба впали — і відразу носа задерла!

— А хто вам про гроші розповів? — тихо запитала Оксана. — Я вам нічого не повідомляла.

Свекруха урвалася на пів слові.

— І де повідомлення від Олени Романівни Ткач? На моє ім’я, надійшло до вас три тижні тому.

— Не було ніякого повідомлення.

— Було. Рекомендований лист із повідомленням про вручення. Він повернувся нотаріусці з вашим підписом про одержання. Учора я бачила копію.

Оксана не блефувала: копія лежала серед паперів, отриманих від Олени Романівни, і вночі вона її знайшла.

— Розкривати чужу пошту — теж порушення закону, Світлано Андріївно.

Свекруха спершу зблідла, а потім залилася фарбою. Схопила сумочку й так різко підвелася, що стілець відлетів до стіни.

— Щоб ти пропала разом зі своїм цуценям! От залишишся без житла — подивимося, як заспіваєш! Ні від Віті, ні від будь-кого іншого грошей не дочекаєшся. На вулиці здохнеш!

— Я записала розмову. Від самого вашого ранкового дзвінка.

Світлана Андріївна застигла біля дверей, потім грюкнула ними так, що затремтіло скло. Лісовський витирав хустинкою лоба.

— Оксано Сергіївно, повірте, мене обманули, — пробурмотів він.

— Вірю. — Вона підвелася. — Ці аркуші заберу із собою. Поки що це непідписаний проєкт, так? Нотаріальна таємниця на нього не поширюється. І папери з моїми паспортними даними тут залишатися не повинні.

Заперечувати він не став. Оксана склала обидва аркуші, прибрала до сумки й вийшла з кабінету.

Надворі падав перший за рік дрібний сніг, що танув іще на льоту до асфальту. Оксана замовила таксі. Сівши на заднє сидіння, дістала телефон і вимкнула диктофон. Запис тривав 47 хвилин.

Тепер руки сильно тремтіли: телефон ледь не вислизнув. Вона обхопила його обома долонями й дихала, аж поки не вгамувала тремтіння. Потім переслала запис на свою особисту пошту, на робочу та Ірині.

Візочок дістала Ірина — у сусідки знайшовся старий, зате ще міцний, із широкими колесами. Оксана тим часом з’їздила подати документи на реєстрацію народження сина, а потім купила підгузки, пачку сорочечок і суміш про запас. За цими клопотами минув день.