Оксана й Назар познайомилися в майстерні, де він, іще студент, підробляв після занять. Він лагодив комп’ютери, міняв деталі, рятував чужі файли й звик до того, що люди приносили техніку в найнедоречніший момент. Оксана з’явилася майже в сльозах: її ноутбук завис просто посеред курсової, а термін здачі підтискав так сильно, що дівчина ледь могла говорити спокійно.
Назар швидко зрозумів, що звичайною обіцянкою ремонту її зараз не заспокоїти. Вона то стискала ремінець сумки, то дивилася на екран із таким розпачем, ніби там руйнувалося все її життя. Йому стало її шкода, він дістав свій особистий ноутбук і запропонував користуватися ним, поки її техніка буде в ремонті. Оксана розгубилася, потім подякувала так щиро, що Назар наважився й запросив її на побачення. Вона погодилася, і з цього жесту почалася їхня історія…
Спочатку все складалося легко: зустрічі, розмови, звичка бути поруч. Потім було весілля, спільний побут, роки, в яких радощі поступово змішалися з утомою. Після семи років шлюбу Оксана стала дратівливішою. У Назарі її зачіпало дедалі більше дрібниць: не той тон, невчасно сказане слово, мовчання замість підтримки. Близькість, колись жадана, перетворилася для неї майже на обов’язок, а для Назара — на болісне нагадування, що між ними щось ламається.
Вони намагалися не руйнувати сім’ю. Мирилися після сварок, говорили про кризу, переконували себе, що треба просто перечекати важкий період. Назар тримався за надію, що колишнє тепло можна повернути. Оксана теж не йшла, але всередині неї накопичувалося невдоволення.
Одного вечора вона повернулася після зустрічі з подругами трохи напідпитку й несподівано запропонувала «освіжити» їхнє інтимне життя. Назар спершу зрадів: йому здалося, що дружина робить крок назустріч. Він запитав, чого саме вона хоче. Оксана довго м’ялася, відводила очі, а потім зізналася, що не проти запросити до них третю людину. І додала, що вже зареєструвалася на сайті для таких знайомств…
