Для Назара ці слова прозвучали як удар. Йому була огидна сама думка про стороннього поруч із дружиною. У його розумінні це залишалося зрадою, навіть якщо спробувати назвати її спільним рішенням. Він різко відмовив, не бажаючи обговорювати подробиці, і Оксана замовкла, ображена його жорсткістю.
Наступного дня Назар майже не розмовляв із нею. Увечері дружина підійшла першою.
— Я не думала, що тобі буде настільки боляче, — тихо сказала вона. — Пробач.
Він подивився вбік, відчуваючи, що злість іще не вщухла.
— Я теж надто різко відреагував, — відповів він, хоча сам не вірив у свою провину. — Пробач і ти.
Ці слова прозвучали радше заради перемир’я, ніж від серця. Назар вважав свою реакцію природною. Але саме тоді в ньому оселилася думка перевірити дружину: чи справді це була випадкова фантазія, сказана після вечора з подругами, чи Оксана готова піти далі, якщо чоловік не погодився…
