У черговій частині пахло хлоркою й старими паперами. За склом нудьгував капітан Коваленко. Сергій, багряний від пережитого, стояв перед віконцем, а за його спиною нависала мати — мов кара, яку поки що відклали.
— Заяву заповнюйте, — без жодного інтересу сказав капітан, підсуваючи бланк. — Кому передали, де, як усе відбувалося. І договір покажіть.
Папір тремтів у руках Сергія, поки поліцейський не забрав його. Коваленко поправив окуляри, прочитав заголовок і перейшов до тексту. Брови в нього піднялися. Він видав короткий дивний звук, прикрив рота долонею, але впоратися із собою не зміг: плечі затрусилися від стримуваного сміху.
— Вас що так веселить? — Сергій уперся долонями в стійку. — У мене п’ять мільйонів украли!
Капітан відкашлявся, витираючи сльози.
— Перед підписом ви це читали?
— Назву прочитав. Договір купівлі-продажу. Рієлтор квапив, на літак запізнювався.
Коваленко зітхнув і заговорив із тією жалістю, від якої ставало тільки прикріше:
— Тоді слухайте, що у вас тут написано, шановний інвесторе. Пункт перший, підпункт один: очистити яблука, тонко нарізати, полити лимонним соком, щоб не темніли. Підпункт два: збивати яйця з цукром до густої білої піни. Поступово вводити просіяне борошно.
Ніна Павлівна плечем відтіснила сина.
— Ви про що взагалі? Звідки там борошно?
— Пшеничне, вищого ґатунку, — пояснив капітан і перегорнув аркуш. — Пункт другий, підпункт один, відповідальність сторін: форму щедро змастити вершковим маслом, посипати панірувальними сухарями. Далі права й обов’язки: половину тіста вилити, розкласти яблука, накрити рештою тіста. Сорок хвилин у духовці за ста вісімдесяти градусів. Тут підписи сторін.
Запала тиша. Навіть краплі з несправного крана в коридорі стали чутні. Сергій дивився на аркуші, і тепер ніщо не заважало йому читати. Під великим жирним словом «Договір» був звичайний рецепт шарлотки. А під рецептом — його підпис. Той самий, який він поставив, боячись проґавити удачу. Уся поважність документа трималася на заголовку: нижче замість умов купівлі йшли вказівки, як приготувати пиріг. Те, що в задушливому офісі вдалося сприйняти за коди підрядника, тут уже не ховалося ні за якими поясненнями…
