У п’ятницю Оксана приїхала до Надії Семенівни Литвиненко, клінічної генетикині, з якою колись працювала багато років. Та уважно вислухала її, не перебиваючи, лише постукувала ручкою по краю столу.
— Мені потрібен юридично значущий висновок, — сказала Оксана. — Батьківство, спорідненість по бабусиній лінії, порівняння із сестрою. Через незалежну лабораторію, з нормальною ланкою зберігання зразків, печатками, актами, щоб ніхто потім не кричав про підміну.
Надія Семенівна відклала ручку.
— Це саме те, про що я подумала?
— Так. Якщо Роман батько, а зв’язок із бабусею не підтверджується, у біології залишається зовсім небагато пояснень. І вони, на щастя, вже не мають стосунку до моєї вірності.
— А ти сама як? Тримаєшся?
Оксана втомлено всміхнулася.
— Я дванадцять років сиділа по той бік столу. Повідомляла людям новини, від яких у них змінювалися обличчя. Наливала воду, подавала серветки, чекала, поки вони зможуть дихати. Тепер сама прийшла по таку новину. Кумедно, якби не було так гидко.
Забір зразків провели в понеділок. Галина Петрівна з’явилася до клініки в найкращому костюмі, з укладеним волоссям і родинним перснем, який сяяв на пальці так яскраво, ніби мав сам підтвердити її правоту. Вона стежила, як маркують пробірки, як запечатують контейнери, як оформлюють документи. Олеся нервово жартувала, Раїса крутилася поруч, намагаючись роздивитися кожен папірець.
До середини тижня Галина Петрівна вже обдзвонила майже всіх родичів і з гідністю повідомила, що процедуру пройшла спокійно, бо їй нічого приховувати. Олеся чекала ганьби невістки майже з святковим нетерпінням. Раїса й далі підкидала в чат натяки, але обережніше, ніж раніше.
Висновок надійшов у п’ятницю. Надія Семенівна поклала перед Оксаною два щільні конверти. Перший вона розкрила без театральності й розгорнула бланк.
Оксана пробігла очима таблиці маркерів і нарешті глибоко видихнула. Не від несподіванки — від фізичного полегшення. Батьківство підтверджено з імовірністю, що не залишає простору для побутових пліток.
Потім Надія Семенівна відкрила другий конверт. Кілька секунд обидві жінки мовчали.
— Спорідненість із Галиною Петрівною виключено, — тихо сказала генетикиня. — Менше однієї сотої відсотка. Порівняння з Олесею підтверджує висновок. Ти розумієш, що це означає?
Оксана розуміла. Якщо Роман — батько Соломії, а Галина Петрівна генетично не пов’язана з дитиною як бабуся, отже, вона не була біологічною матір’ю Романа. Приховане всиновлення, донорська історія або та сама давня лікарняна помилка — інших пояснень майже не лишалося…
