Клим Маркович подався вперед.
— Зовсім?
— Зовсім. Вона, звісно, старалася. Сукні вільні, хода така обережна, ніби всім показувала: дивіться, майбутня мати. Але тіло не обдуриш. Обличчя не змінювалося, руки не набрякали, дихання лишалося тим самим. Я якось спитала її про термін, вона спалахнула й пішла, мов спіймана на крадіжці.
Старенька говорила повільно, смакуючи кожну подробицю. Для неї це була не просто давня плітка, а маленька перемога пам’яті над тими, хто колись вважав себе вищим за сусідські очі й язики.
— А дитина потім з’явилася?
— Раптом. Візочок, пелюшки, вітання. Сказали — народила. Але мене не проведеш.
— Усиновлення?
— Якби все було так чисто. У них жила дівчина. Меланія, здається. Помічниця по дому. Тиха, сільська, гарна. Коси густі, очі великі. От вона ходила з животом.
Параска Іллівна стишила голос, хоча крім них у кімнаті нікого не було.
— Остап дивився на неї так, як чоловік дивиться не на прислугу. Віра часто їздила до хворої матері, а великий дім, молодий господар, тиха дівчина… самі розумієте.
— Меланія народила?
— Народила. А хлопчика відразу записали на Віру. Меланія ще була при них, наче нянька: годувала, гуляла, ночами вставала. Але дитину вона тримала так, як тримає тільки мати. Потім зникла.
— Зникла?
— За один день. Віра всім сказала, що та крала і її вигнали. Не вірю. Не такі очі у злодійки. Вона на хлопчика боялася зайвий раз дихнути.
Детектив записав ім’я і підкреслив.
— Прізвище пам’ятаєте? Звідки вона?
Старенька довго морщила лоба.
— Прізвища не пам’ятаю. Давно було. Із далекого сільського району, здається. Чи то північніше, чи просто з глушини. Але після її зникнення Віра стала іншою: штори зачиняла, здригалася від дзвінків, охорону до будинку частіше викликала.
Клим Маркович вийшов із пансіонату з неприємною вагою в грудях. Його клієнтка злякалася не іграшки. Вона злякалася повернення вкраденого життя.
Ведмедик був міткою. Чиєюсь рукою з минулого, яка нарешті дісталася до дверей.
Детектив дістав телефон. Треба було шукати Меланію — у старих заявах, медичних паперах, зниклих, соціальних архівах. Якщо вона збереглася під своїм ім’ям. Якщо її взагалі лишили серед живих…
