Життя без прикрасАндрій не погодився здатися й чекати, куди винесе каламутний потік змін. Інженер-механік, умілий і кмітливий, він знайшов роботу для своїх рук: узявся ремонтувати вживані автомобілі, які рясним потоком ринули в країну.
Працював він як каторжний. Кілька років знадобилося, щоб з’явилися постійні клієнти й склалася міцна репутація. Ще через кілька років Андрій наважився на великий кредит, завдяки якому зумів значно розширити справу.
На той час, коли Наталії виповнилося п’ятнадцять, її батько мав уже кілька автосервісів. Заможний, шанований підприємець, він цілком міг пишатися зробленим. Але скромний і невибагливий Андрій власні успіхи незмінно ставив у заслугу дружині.
— Якби не Тетяна, нічого б у мене не вийшло, — заявляв він. — Ех, ще б сина мені, спадкоємця!
— Спадкоємицею обійдешся, — звично відповідала вона. — З її замашками трьох хлопчаків за пояс заткне.
Сперечатися було важко. Змалечку Наталія вирізнялася рішучістю, впертістю й категоричними судженнями. Деякі з них не змінювалися роками: наприклад, вона твердо знала, що огиднішого за сусідського Антошка Карасьова хлопчиська у світі немає. За вдачею вона й сама більше скидалася на хлопця.
Ні танці, ні музика, ні навіть малювання її не захопили — від усіх цих дівчачих занять вона відмовилася навідріз. Зате на гірських лижах із захватом мчала схилами. А щойно дочекалася своїх чотирнадцяти років, сіла за кермо й узялася вчитися в батька водити машину. За словами Андрія, витягти доньку з водійського місця після цього можна було тільки буксиром.
Навчалася Наталя добре, хоча гуманітарні предмети, які вважала дівчачими, за можливості оминала увагою. Поважала вона математику, англійську та фізику.
На розпач матері, донька й зовні мала вигляд пацанки. Замість спідниць і суконь вибирала джинси та штани, волосся стягувала в незмінний хвіст. На розмови про косметику відповідала рішуче: від туші сверблять очі, а помада перетворює її на намальовану дурепу.
Тетяні було прикро чути таке від єдиної доньки. Сама вона, вродлива жінка, ретельно доглядала за собою, і чоловікові заробітки давали їй для цього всі можливості. Тому особливо важко було змиритися з доньчиним ставленням до власної зовнішності. Тим паче що Наталка зовсім не була негарною. У рідкісні хвилини, коли її вдавалося змусити зачесатися й одягнутися по-людськи, це ставало очевидним. Залишалося домогтися, щоб вона перестала корчити гримаси, — і перед матір’ю поставала вельми симпатична дівчинка. Тетяна бачила, що донька могла б стати вродливою. Для цього, на її думку, треба було нарешті взятися за розум і почати дослухатися до матері.
Вибір доньки Андрій схвалив одразу: закінчивши школу, Наталія вступила на економічний факультет.
— Оце діло! — радів він. — Залізяччя нам тепер, слава богу, самим крутити не доводиться. А от господарством нашим керувати треба вміти. Наталочці така освіта стане в пригоді.
На час отримання диплома татова компанія давно вже не була для Наталі чужою. Усі п’ять студентських років вона вникала в її фінансові й управлінські хитросплетіння та з радістю помічала, що розуміє дедалі більше. Тож після інституту вона, власне кажучи, не почала працювати в батька, а продовжила.
— Розумниця в мене Наталочка, — з гордістю говорив Андрій. — Уже краще за мене в наших справах тямить, та й характер що треба. Чого я, питається, через сина-спадкоємця переживав? За донькою буду як за кам’яною стіною. Ще рочків п’ять — і передам їй усе остаточно. Дачу добудую, сяду на березі з вудкою. Коньячок потягуватиму, онуків чекатиму… Краса!
До цієї спокійної старості Андрій Ткач не дожив. Невдовзі він захворів; хвороба розвивалася швидко й тяжко. Ні гроші, ні допомога найкращих фахівців не змогли його врятувати.
Приголомшена втратою, Наталія мало не випустила з рук і головну батькову справу. Усе ж зуміла зібратися, втримати бізнес. Кілька років вона продовжувала працювати, хоча колишні задоволення й азарт до неї не поверталися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.