Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Від операції відмовилися всі клініки. Хірург узявся безкоштовно

Частина 3 з 10

Ні собаки, ні нових друзів у його житті більше не з’явилося. Поруч залишалася Марина — тиха, терпляча, турботлива. Він відповідав вдячністю, холодною й рівною, як людина, в якої не залишилося нічого, чим можна зігрітися.

Микола Степанович підвівся з лавки. Треба було знайти людей для бригади.

Наступного дня він побачив дівчинку в палаті з книжкою в руках. Вона лежала, тримаючи її перед собою, але не читала.

— Оперуватиму тебе я. Буде важко, це забере багато часу. Але я вмію це робити й хочу, щоб ти знала: відступати я не збираюся.

Вона дивно вдивилася в нього, ніби силкувалася згадати давню зустріч і сердилася на власну пам’ять.

— Ви мені когось нагадуєте.

Він очікував іншого голосу. Цей був нижчий, уже зовсім не дитячий.

— Кого саме?

— Не знаю.

Палець знову потягнувся до губ. Микола Степанович вийшов і зупинився біля вікна в коридорі, не довіряючи тому, що з ним відбувалося.

Треба припинити. Схожість іще нічого не означає. Через його руки пройшли тисячі дітей: у кожного третього знайдеться родимка, кожен п’ятий кусає пальці. П’ять років він щоночі ховав доньку. Тепер власний мозок показує йому бажане. Ось так і втрачають глузд, Миколо. Саме так.

Проте ввечері коробка знову була відкрита. Він дістав зошит і довго розглядав нерівні цифри восьмирічної дівчинки. Намагався вирахувати за ними, як писала б ця рука через п’ять років. Нічого не вираховувалося.

В операційній його заспокоїв звичний запах: йод, метал, холодне повітря вентиляції. Так само пахло тут двадцять років тому.

— Починаємо, — сказав Микола Степанович.

За перші дві години не сталося нічого непередбаченого. Розмовляли мало. За п’ятнадцять років спільної роботи анестезіолог Павло Ігорович навчився розуміти хірурга за ледь помітним рухом плеча; Ксюша встигала вкласти потрібний інструмент у руку раніше, ніж лунала його назва.

— Тиск?

— Тримаємо.

— Добре.

— Ще два міліметри.

— Ксюше, затискач, — попросив Микола Степанович.

На третій годині в голову, наче муха у вікно, влетів спогад. Настуся на дачі лежить на нагрітому ґанку й рахує хмари. Він просить її хоча б шкарпетки вдягнути. Він відігнав цю думку, як муху, не спиняючи рук.

На четвертій годині Ксюша сказала:

— Кровить.

— Бачу.

Знімки не показали всієї пухлини: вона виявилася більшою і проникла далі, ніж припускали. Якщо зараз зупинитися, дівчинці залишиться все те саме, з чим її привезли, і чотири марні години під наркозом. Продовжити — поставити на кін усе…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь? Что с теми людъми?

КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь. Где эти люди? Что с ними?

Зіна.ДОБРЕ,ЩО ВСЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ ДОБРОМУкраїна

Радість за дитину,її повернення до життя

Усі обговорення

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики