
Чотири відмови лежали в історії хвороби акуратним стосиком. Микола Степанович знову перебирав знімки, давно вже знайомі до найменшої подробиці: пухлина була в такому місці, куди в жодній із чотирьох клінік не наважилися дістатися. У висновках це називалося інакше: «Ризик втручання перевищує очікувану користь». Колись і він писав подібне. За ввічливим формулюванням стояло зрозуміле йому небажання втратити дитину на операційному столі.
На краєчку кушетки сиділа худенька дівчинка років тринадцяти. Лікарняні капці теліпалися на звішених ногах, коротко стрижена голова була опущена. Схоже, до якогось втручання її вже готували, але потім відмовилися. Вона не відводила очей від підлоги.

— Мені треба пояснити тобі, чому лікарі не взялися, — почав Микола Степанович, намагаючись говорити з нею так, як говорять із підлітком, який розуміє більше за дорослих. — Річ у тім, що така операція…
Дівчинка підвела обличчя. Він не договорив.
Трохи лівіше, над верхньою губою, виднілася маленька коричнева родимка. Сірі очі, обведені по краю райдужки темним обідком, дивилися просто на нього — з тією впертою недовірою, з якою дивляться діти, що звикли до брехні дорослих.
Поки він мовчав, вона зігнула вказівний палець і піднесла його до рота. Прикусила збоку, біля другої фаланги, — не ніготь, сам палець.
Настуся робила саме так. Над важкою задачкою. Чекаючи його дозволу подивитися мультики ще десять хвилин. Зі страху. Він разів сто відводив її руку й казав: «Не гризи, болітиме». За хвилину палець знову опинявся біля рота.
П’ять років тому Настусю оголосили потонулою.
Знімки довелося покласти: рукам він більше не довіряв.
— Скажи, як тебе звати?
Вона й далі дивилася на нього. Палець залишався біля губ; відповіді він не дочекався.
З ординаторської Микола Степанович вийшов, затиснувши під пахвою теку. Спокій став жорстким, майже злим. Зараз — коридор, два поверхи вниз, кабінет завідувачки. Сказати, що він береться. Решта зачекає.
У паперах у дівчинки були інше ім’я й чуже, зовсім незнайоме прізвище. Збігся лише рік народження. Її везли з обласної лікарні за чотириста кілометрів; до короткої виписки додали аркуш: «Контакт із пацієнткою утруднений. Замкнена. На запитання відповідає однослівно». Микола Степанович перечитав його тричі, наче сухі рядки могли відкрити щось іще.
— Миколо Степановичу, ви розумієте, на що йдете? — Завідувачка дивилася поверх окулярів. — Не менше дев’яти годин біля столу. Станеться щось — вас же першими з’їдять. І за операцію платити нічим, квоти немає. Подивіться самі, що з документами на опіку: каша. Ви все-таки наполягаєте?



















Поділіться враженням від історії
3Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Незаконченность. Где и с кем жила дочь? Что с теми людъми?
Незаконченность. Где и с кем жила дочь. Где эти люди? Что с ними?
Радість за дитину,її повернення до життя