Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Від операції відмовилися всі клініки. Хірург узявся безкоштовно

Частина 2 з 10

Підпису довелося чекати довго. Завідувачка мовчала, потім усе ж підписала.

Унизу, в гардеробі, він опустився на лавку. Кілька хвилин нічого не робив — сидів. Цей спосіб залишився в нього з найтемніших часів: якщо накрило, треба сісти й дихати. Дихати доти, доки знову не зможеш підвестися.

У липні, п’ять років тому, під ним був мокрий берег. Штани закочені до колін. Марина тримала його за плече й щось пояснювала.

— Віднесло її, Миколо. Я лише на секунду відвернулася, а вона вже до води… Ти ж знаєш, яка там течія. Я побігла, кричала, я…

Від того дня в пам’яті найвиразніше збереглася тепла вода. Саме це було нестерпним. Йому здавалося неможливим, щоб Настуся потонула в такій теплій воді.

Три тижні працювали водолази, виходили човни, приходив сусід із собакою. Потім молодий слідчий промовив «імовірно», і Микола Степанович зрозумів: продовжувати пошуки не будуть.

Життя наче перегнули, мов аркуш паперу: на одному боці залишилося все, на другому не виявилося нічого.

Спершу він пив вечорами. Згодом починав уже з обіду. У лікарні його пожаліли — не вигнали, залишили консультувати, але оперувати більше не дозволяли. Правильно не дозволяли.

Речі доньки Марина прибрала з очей. Він розшукав на антресолях коробку й відніс до себе в кабінет. Усередині лежали гумові чобітки, куртка з відірваним каптуром і зошит із математики, в якому за неохайність незмінно стояла четвірка. Ночами він сидів на підлозі з дитячим чобітком у руках. Він знав, що нормальним це не назвеш. Нормальним і не називав.

Повернула його не допомога психолога й не турбота Марини. Якось уночі до лікарні доправили хлопчика п’яти років із вадою серця. Черговий хірург захворів, інший не встигав приїхати. Микола Степанович опинився у відділенні випадково. Минав четвертий день без випивки, руки ще тремтіли.

Більше оперувати було нікому. Він став до столу, а на десятій хвилині помітив, що тремтіння припинилося.

Після тієї ночі він не пив чотири роки й сім місяців. За цей час зробив багато операцій, погоджувався брати найтяжчих. Колеги говорили про одержимість, про спокуту. Він залишав ці слова без заперечень.

Найважче бувало вже після успіху. Він виходив до батьків і бачив, як від полегшення мати осідає вздовж стіни. Хтось мав би колись отак вийти й до нього. Але до нього не вийшов ніхто…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь? Что с теми людъми?

КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь. Где эти люди? Что с ними?

Зіна.ДОБРЕ,ЩО ВСЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ ДОБРОМУкраїна

Радість за дитину,її повернення до життя

Усі обговорення

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики