Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Роман сприйняв мовчання дружини за зраду й готував розлучення, поки не опинився біля її ліжка

Частина 5 з 7

Роман став перед нею навколішки, обхопив долонями її обличчя.

— Без тебе в мене жодного майбутнього немає, — промовив він тихо.

У голосі не було урочистості: він говорив спокійно, як про давно ухвалене рішення. Марина сміялася й плакала водночас, а лікар непомітно для них вийшов у коридор, залишивши подружжя наодинці.

Але доля не квапилася вручати подарунки, не зажадавши пройти випробування. До операції залишалося майже два місяці підготовки. На Марину чекало додаткове лікування: треба було зміцніти, набрати вагу, набратися сил. У Романа тим часом точилася боротьба на іншому фронті.

Відмова від угоди розлютила партнерів. Один із них, давній друг і компаньйон, приїхав додому до Романа.

— Ти губиш те, що будував усе життя, — заявив він прямо. — Заради жінки, яка вже нічого не зможе тобі дати натомість.

Роман дав йому договорити, тоді провів до дверей.

— Справу я зумію побудувати ще раз. Іншої дружини замість неї не знайду, — спокійно відповів він.

Угоду уклали конкуренти. Компанія втратила кількох великих клієнтів, акції пішли вниз. Ділові газети уїдливо писали: божевільний мільйонер віддав цілу імперію за лікарняну палату.

Вечорами Роман сідав на край ліжка й читав ці замітки. Як не дивно, ні образи, ні страху не було. Поруч Марина гортала улюблену книжку й кволо йому всміхалася. Дивлячись на неї, він уперше почувався справді багатим.

Змінювався й дім, що раніше здавався йому холодним музеєм, зібраним із мармуру й золота. Роман більше не наймав прислуги. Сам учився міняти постільну білизну, мив посуд, варив бульйон.

Спочатку Марина командувала, пояснювала, як треба, але потім облишила спроби. Спостерігала за чоловіком: грізний чоловік, про якого містом ходили легенди, різав моркву з такою старанністю, що висолопив кінчик язика.

Вона реготала до сліз. Роман вдавав образу. Жоден прийом у дорогому готелі не міг зрівнятися для них із цими простими хвилинами.

Увечері, коли за вікном сипав мокрий осінній сніг, Марина попросила:

— Посидь поруч зі мною.

Довго перебирала край ковдри, не промовляючи й слова. Потім заговорила про те, чого багато місяців не наважувалася сказати.

— Я мовчала не тому, що тобі не довіряла, — продовжила Марина. — Боялася, що ти залишишся, бо пожалієш мене. А я хотіла любові, не жалості. Я ж знаю, як буває: чоловіки кидають хворих дружин. Не хотіла, щоб ти стояв переді мною й вирішував, чи потрібен тобі такий тягар. Думала: краще вже хай сам піде, поки я ще можу триматися гідно…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики