Він слухав, і всередині все болісно переверталося, але в цьому було й щось світле.
— Я був дурнем, Марино. На будь-яку кару заслуговую. Тільки дозволь мені це виправляти. Щодня, усе життя, що мені лишилося.
Вона схилила голову йому на плече.
— Я давно тебе пробачила, — прошепотіла Марина. — Ще тоді, коли побачила на підлозі порвані папери.
Вони сиділи, поки сніг за вікном не розчинився в темряві. Дім уперше за багато місяців наповнився теплом.
Ніч перед операцією минула майже без сну. Роман ходив лікарняним коридором, зупинявся біля чорного вікна. Згадував їхнє життя: тісну найману кімнату, потім величезний дім, у якому вони стали чужими.
Ніна Павлівна помітила його й принесла чай. Та сама літня медсестра сіла поруч.
— За роки роботи я всяких чоловіків бачила, всяких дружин, — сказала вона. — А от щоб людина так швидко збагнула, що головне, — це рідкість.
— Надто пізно збагнув.
Вона похитала головою.
— Поки людина здатна змінитися, ще не пізно.
Уранці Марину вже везли на каталці до операційної, коли вона раптом ухопила Романа за руку й притягнула ближче. Не сказала ні слова. Дивилася йому в очі, і він бачив у цьому погляді страх, любов, вдячність — і тихе прохання самому не боятися.
Він нахилився до неї, поцілував у чоло. Двері зачинилися. У спорожнілому коридорі Роман притулився до холодної стіни й уперше в житті почав молитися. Слів молитви він не знав, тільки повторював подумки ім’я дружини.
Операція тривала шість годин. Опритомнівши після наркозу, Роман насамперед запитав:
— Марина жива?
Медсестра всміхнулася, кивнула.
— Жива. Нирка прижилася, показники поліпшуються. Усе минуло навіть краще, ніж розраховували лікарі.
Він заплющив очі. Гарячі сльози потекли по скронях. У тихій палаті прийшло дивне полегшення: наче з плечей зняли гору, яку він стільки років тягав, сам того не помічаючи.
Повернення до життя давалося Марині повільно й тяжко. Доводилося наново вчитися жити: вчасно приймати таблетки, остерігатися інфекцій, терпляче відновлювати сили. Роман залишався поруч, не відходив ні на крок.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.