— Хто закриє завтрашні зміни? — запитала вона. — Людей бракує вже зараз.
— Резерв готовий, — відповів Мельник. — Я зв’язався з навчальним центром. Там є здібні випускники, які ще не встигли звикнути до тутешніх порядків. Крім того, більшість тих, хто залишився, справді хоче змін. Ви б бачили їх після зборів: уперше за довгий час у людей з’явилася надія.
Оксана кивнула, але не дозволила собі заспокоїтися. Добровільні звільнення розв’язували лише частину проблеми. Ті, хто роками користувався старою системою, не відмовляться від неї без спротиву. Віктор Андрійович і пов’язані з ним люди напевно вже готували відповідь.
Телефон на столі задзвонив раніше, ніж вона встигла вимовити це вголос. На екрані з’явився номер керівника регіональної служби.
— Слухаю, — коротко відповіла Оксана.
— Кравченко, що ви там влаштували? — голос генерала прогримів так гучно, що окремі слова почув і Мельник, який стояв поруч. — Наглядове відомство завалило мене скаргами. За годину у вас звільнилася майже половина управління. Місто залишиться без дорожнього контролю. Ви розумієте, яку відповідальність на себе взяли?
Оксана мовчала, даючи йому закінчити.
— Реформи проводять поступово, а не влаштовують переворот у перший день, — вів далі генерал. — Угамуйте запал. Прийміть назад заяви Дорошенка та інших. Проведемо розгляд спокійно, без публічної війни.
— Якщо я поверну їх лише тому, що на нас тиснуть, то нічим не відрізнятимуся від них, — відповіла Оксана. Її тон залишався рівним, але кожне слово звучало твердо. — Дороги без контролю не залишаться. Зміни вже перерозподіляються, резерв піднято. А те, що відбувається, — не переворот, а відновлення порядку.
— Ви заходите надто далеко.
— Якщо від мене вимагається зберегти службу джерелом доходу для людей із впливовими родичами, можете звільнити мене з посади. Але поки я відповідаю за управління, воно працюватиме за законом.
У слухавці повисла довга тиша. Генерал знав про репутацію Оксани й розумів, що відкрито зупинити розслідування буде непросто.
— Добре, — нарешті промовив він. — Але відповідальність цілком ваша. Якщо завтра в місті почнеться безлад, відповідати доведеться особисто.
Розмова обірвалася. Оксана поклала телефон і подивилася на Мельника.
— Піднімайте всіх, Андрію. Сьогодні ми самі вийдемо на дороги. Кожен житель має побачити, що недоторканних більше немає. Перевірятимемо однаково — старі машини й дорогі автомобілі з особливими номерами. Початок за дві години.
Вона переодяглася у форму. Ідеально випрасуваний кітель і полковницькі знаки розрізнення змінили її, але всередині це залишалася та сама жінка, яка кілька годин тому терпляче сиділа за кермом, поки Бондаренко гатив по даху. Тільки тепер її повноваження були видимі всім.
Коли Оксана вийшла в коридор, співробітники вже не тулилися до стін. Вони шикувалися в групи перед інструктажем, перевіряли обладнання й розподіляли маршрути. Уперше за багато років у будівлі відчувався не застій, а напружений ритм справжньої служби. Ніч обіцяла стати вирішальним випробуванням…
